ІСТОРІЇ: ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ, ІСТОРІЇ КОХАННЯ
Газета "ЖИТТЯ"
У житті буває так, що іноді мусимо бути сильними за себе і ще за когось. Сильними заради когось!
112
Тимофія помітила здалеку: він розчищав дитячий майданчик від снігу...
Незважаючи на те, що нам уже минув п’ятий десяток, Аллочка й досі має вигляд звабливої юнки, здатної крутити голову чоловікам.
«Швидка» не встигла довезти маму до реанімації. Жінка віддала Богові душу ще в дорозі. Батька змогли врятувати…
У моїй душі не встигло визріти почуття вдячності та свята, бо за тією високою оцінкою навздогін чую поблажливе «Але й ти, на жаль, не Лорелей!».
Завжди й усюди поспішати – це було життєве кредо бабці Ольги. Дрібненька, тоненька, личко – мов печене яблуко...
Райка любила дітей, чекала на них і сумувала за ними, коли вони довго не приходили. Але більше за всіх Райка любила вуйка.
Він знову їй зателефонував. Розповідав, як сумує без неї і яка вона чудова....
– Мамо, тату, можете привітати мене. Я одружуюся… – ще з порога сповістив новину молодший син Михальченків Дмитро.
Присвячено воїнам УПА, що сформувалась і виникла задля захисту місцевого населення від свавілля гітлерівських та радянських окупантів.
– Ви ж чудово розумієте самі, чому обираєте таких чоловіків! Подібні до тата?
І чого він, кандидат наук, зразковий сім’янин, улюблений зять професора Ізотова, весь день діставався в це забите село...
Чому Одарка терпіла це? Спершу тому, що кохала чоловіка і вірила: усе колись зміниться...
– Бо треба було таки йти за Андрія! – коментувала мама кожен рух Марини. – Але ж ти не хотіла мене слухати.
– Це весілля відбудеться лише через мій труп, – категорично сказала Людмила своїй вісімнадцятирічній доньці.
Яриха молиться і клене, клене і молиться. Просить Матку Боску, всіх святих дати трошка сонця, щоб хоча б город попритати до воранки...
24 лютого все змінилося. Вибухи, сирени, тривожні новини… День за днем, тиждень за тижнем...Наталка обрала свій шлях.