ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ. ГАЗЕТА «ЖИТТЯ»
537Жіночі історії
– Мамо, тату, можете привітати мене. Я одружуюся… – ще з порога сповістив новину молодший син Михальченків Дмитро. Батьки лише перезирнулися: це не найгірше, що могло трапитися з їхнім чадом, адже свого часу хлопець добряче попсував нерви своїм рідним.
Був справжнім шибайголовою, не минало й дня, аби хтось із сусідів, вчителів чи друзів Дмитрика не скаржився на чергову витівку хлопця. Втім, вчився він доволі добре, був тямовитим, отож після закінчення школи вступив до вишу в місті, додому приїжджав лише у вихідні. Дмитро, незважаючи на свій язикатий норов, про особисте життя батькам не розповідав. Із розповідей «доброзичливців» вони знали, що змінює дівчат, як рукавички, ні до кого надовго не прив’язується. І раптом – одруження. «Хто вона – та чаклунка, яка зуміла завоювати прихильність Дмитра, яка змусила його забути про парубоцькі принципи й наважитися на такий рішучий крок?» – міркували Орися та Степан Михальченки, намагаючись дізнатися якомога більше про синову обраницю.
– Вона з нашого села. Післязавтра йдемо знайомитися з її батьками, себто з матір’ю, адже Олеся втратила батька в доволі ранньому віці.
Така таємничість сина трохи обурювала батьків, проте вони знали, що намагання довідатися подробиці зустрічі виявляться марними – хлопець мовчатиме, як риба…
У неділю Орися та Степан гарно вдягнулися, Дмитро приніс торт та квіти й невдовзі всім гуртом сіли в авто – хлопець був за кермом. Отже, рушили до синової нареченої. Вже коли під’їхали до будинку і Дмитро радісно повідомив: «Ось ми й на місці», батько та мати хлопця пополотніли. У Степана було справжнє дежа вю, адже він пам’ятав ту стежину, будинок, криницю на обійсті, де колись ступала його нога. Отже, Олеся – наречена Дмитра й донька Уляни, з якою колись їх поєднували палкі почуття. Степан щиро кохав цю дівчину, проте сам наламав дров, адже був справжнім гультіпакою. Коли до Уляни дійшли чутки про те, що Степан її зраджує і підбиває клинці до інших дівчат, вона відразу ж сказала: «Більше не заплющуватиму очі на твої походеньки. Живи собі, як знаєш, але вже без мене…». Степан і божився, і присягався, що то лише наклепи недоброзичливців, – Уляна не повірила.
Невдовзі дівчина вийшла заміж за іншого, а Степан іще довго намагався повернути її. Навіть якось бився з її благовірним, бо той намагався напоумити сільського Ромео, який не давав Уляні проходу. Втім, усе було марним: Уляна й незаміжньою не вірила Степанові, а коли стала дружиною іншого, навіть слухати не хотіла про стосунки із ним і його почуття. Врешті-решт Степан змирився з тим, що назавжди втратив Уляну, й одружився з іншою жінкою. І ось тепер доля так віртуозно з ним пожартувала: він мусить знову переступити поріг Уляниного помешкання, просячи в неї благословити шлюб їхніх дітей.
Зайшли в будинок. З огляду на поведінку Уляни, жінка також була шокована таким розвитком подій, не здогадувалася про те, хто є нареченим її доньки. Ото вже партизани їхні діти – ані словом не прохопилися, з ким планують поєднати свої долі. Уляна, Степан та Орися сиділи так, наче в рот води набрали. Тільки Дмитро не вгавав і повсякчас сипав жартами та дотепами. Степан, аби якось зняти напруження, хильнув чимало спиртного й, урешті-решт, що думав, те й одразу ж випалив:
– От що я скажу тобі, Уляно. Чудова ти жінка, тож якщо нам не судилося поєднати свої долі через твій норов, то нехай хоча б наші діти будуть щасливі у шлюбі…
У кімнаті запанувала тиша, а Орися підвелася й вискочила з-за столу, наче ошпарена… Усім уже було не до сватання…
Дмитро й Олеся таки побралися – всупереч забороні Уляни та Орисі зі Степаном.
– Не плутайте святого із грішним і не руйнуйте наших життів через те, що в когось щось не склалося… – сказав Дмитро на черговий випад матері.
Степан почав зазирати в чарку, невдовзі вони з Орисею розлучилися. Чоловік іще довго оббивав пороги Уляниного помешкання, вмовляючи дати йому ще один шанс, адже досі її кохає. Жінка і слухати не хотіла чоловіка, повсякчас проганяла його, а коли той і надалі не припиняв своїх відвідин, втрутилися Улянині сини, від яких Степан отримав добрячої прочуханки.
Дмитро й Олеся рідко навідуються додому: частково відчувають провину за те, що стали мимовільною причиною розлучення Степана й Орисі. Проте вони щиро кохають одне одного, а тому розв’язують усі проблеми разом, ані хвилини не можуть прожити одне без одного. А Степан досі живе примарною надією на те, що зуміє завоювати серце Уляни. Кнайпа стала його постійним прихистком, і вже ані дня не минає, щоб він не перехилив гранчак-другий. А односельці лише скрушно хитають головами: «От що робить із людиною кохання!». А проте кожен сам обирає свій шлях: хтось вирішує бути щасливим у шлюбі, а хтось скочується на саме дно, бо не в змозі сприйняти відмову, забути про те, як сам зруйнував колись своє щастя…
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії
8
Життєві історії
