ЧАС РІКОЮ ПЛИВЕ…

– Мамо, тату, можете привітати мене. Я одру­жуюся… – ще з порога сповістив новину молодший син Михальченків Дмитро. Батьки лише перезирнулися: це не найгірше, що могло трапитися з їхнім чадом, адже свого часу хлопець добряче попсував нерви своїм рідним.

Був справжнім шибайголовою, не минало й дня, аби хтось із сусідів, вчителів чи друзів Дмит­рика не скаржився на чергову витівку хлопця. Втім, вчився він доволі добре, був тямовитим, отож після закінчення школи вступив до вишу в місті, додому приїжджав лише у вихідні. Дмитро, незважаючи на свій язикатий норов, про особисте життя батькам не розповідав. Із розповідей «доброзичливців» вони знали, що змінює дівчат, як рукавички, ні до кого надовго не прив’язується. І раптом – одруження. «Хто вона – та чаклунка, яка зуміла завоювати прихильність Дмитра, яка змусила його забути про парубоцькі принципи й наважитися на такий...