Життєві історії та історії кохання читайте на порталі Storriss
Історії з життя онлайн із газети "Життя. Історії"

Хочу розповісти про одну жінку, її звати Олеся. Зозуля накувала їй 63 роки. Життя прожите, промайнули літа, а спогади лишилися.

– Я думала, ти хоч щось пам’ятаєш… А нашу маму Віру пам’ятаєш? А сиротинець? ...

Тридцять п’ять років – не такий уже й пізній вік, щоб можна було зневіритися в людях, але Оксана не раз розчаровувалась, серйозно, глибоко.

Світлана поспішала на святкову лінійку з нагоди останнього дзвоника...

– Ти як більше любиш – одразу гірку правду чи мовчатимеш, поки вони самі не дізнаються?

Від любові до ненависті – один крок! І це – свята правда!

… люди охочі до пліток, із задоволенням перемолотять чужі кісточки…

Костя, наш новий учень, – голос вчительки змусив замріяну Аллочку повернутися на грішну землю

Стара висока облуплена дзвіниця, що її добряче пошарпали вітер, час і негода, стояла на околиці невеличкого міста...

Коли я заходжу на бабине подвір’я, мокра до найдрібнішої ниточки, проте щаслива, мене, звісно, зустрічає баба з рушником і приповіданнями.

Ото придумали! Шматок папірця дарувати! Та ж наше, українське свято закоханих – це Івана-Купала.
Якось у темному барабані пральної машинки опинилося весільне вбрання...

– Ти доросла, сильна, самодостатня жінка! І цього, зрештою, достатньо, щоб бути щасливою.

Його губи нестерпно гірчили полином... Відверталась. Не хотіла обридлих цілунків.

Уже лишалися лічені години до Нового року, а в Аліни цілковитий хаос. Так буває, коли у передсвяткових клопотах...

Настя горнулася до Григорія, насолоджуючись кожною секундою, бо знала, що крала чуже...