Ольга Пилипівна в дівчинці душі не чула, так її любила...
21
На Великдень відкривається небо і мертві сходять на землю.
Христина стояла посеред кімнати, шукаючи очима, що можна було б іще продати...
Прикипіла до тих фотографій. Ось вона – у весільному вбранні, з білосніжними квітами у волоссі...
Мартинюки та Карпуки були сусідами. Жили в одному дворі...
Хоч би дожити до того благодатного часу, коли під моїми вікнами розкриє свої ніжні пелюстки бузок...
Майже місяць не турбували нічні жахіття. А це знову почалося…
Його день розпочався буденно і звично: завивання будильника...
Житимемо на зло всім ворогам. Ось побачиш, звільнимо наш Донбас...
Лимарчуки заїздили в гуртожиток наприкінці вересня, просто серед тижня...
Юстину зреклася родина. Тож повернулася не в хату, а у стару невеличку будівлю – хлів.
Жила-була у великому місті дівчинка Настя. Ну як дівчинка, жіночка років до сорока...
Батько давно помер, старенька мати хворіла, а донька Оксана ще маленька...
Ти зауважила, що наша В. останнім часом надто дивна...
Мати Оксани, Тетяна Миколаївна, працювала в хазяїв куховаркою...
Анна познайомилися з Ричардом п’ять років тому, коли він приїжджав в Україну навідати родичів по маминій лінії.
Світлана уклякла біля дверей синового будинку. Руки тремтіли. Від страху, гніву, розпачу…