ТАКА БУЛА ЙОГО ОСТАННЯ ВОЛЯ, АЛЕ…

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Помирала Наталка довго… Мучилась понад рік… І майже весь цей час марила… Десь з десяток разів за той час кликали рідні до неї священника – жінка сповідалась і причащалася ще за свідомості, але полегшення не було.

Коли майже перестала розмовляти, ніби в забутті часто кричала – страшно, навіть несамовито: «Пусти, пусти, Петре, відпусти… Не муч…». Після тих криків просила покликати до неї Софію, доньку покійного її чоловіка, того самого Петра…

Може, і прийшла б Софія до мачухи, але вже більш як десять років жінка жила й працювала в іншій країні, і ніхто з родичів, навіть рідна сестра по батькові, Наталчина і Петрова донька Галина не знали про неї нічого… Та й, зрештою, і знати не бажали… Хоча свого часу дуже завинила Наталка перед Софією, бо ж ослухалась і не ви...

Дякуємо вам за передплату газети онлайн