Життєві історії газети "Життя"
Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Ніхто не міг сказати, коли цей чоловік з’явився в селі. Можливо, декілька років тому переїхав...

Мама Наді стала у дверях, тримаючись за поперек, з болем у голосі сказала, що доньці краще повернутися до Тернополя...

Мабуть, кожен, хто зустрічався з Яною Ковальською, намагався зазирнути їй в очі. Що в них?

– Са-ш-ш-ш-ш-о-о-о! Са-ш-ш-ш-о-о-о! – в темряві ночі знову пролунав цей страшний поклик. Він уже вкотре вривався в його сон…

Сергій був спокійним, тихим і добрим, але якимось безпорадним, чи що?!

Вероніка любила самотність. Не була відлюдьком, але й не шукала спілкування з людьми.

Микола та Василь затяті супротивники вже понад чотири десятиліття.

Ось так минуло півтора року. Вогонь Сергієвого й Оксаниного кохання розгорівся ще дужче.

Тріщини в сімейних стосунках Ольга намагалася не помічати. Її Василько стільки працює, втомлюється. Власний бізнес вимотує...

Заміжжя перетворило свята на дні, гірші від буднів. Чоловік був не з тих, хто тішиться домашнім затишком.

Сергій часто прокидався серед ночі з думкою: «Забув матері зателефонувати».

Віра Миколаївна понад сорок років пропрацювала вчителем української мови та літератури. Любила і свій предмет, і свою професію.

Якось в одному селі поширилась звістка про те, що опинилася поважна Йосипівна зовсім неочікувано у свої 62 на пенсії.

Ярослав любив змагатися з простором. За першої ж нагоди сідлав свого старенького мотоцикла і виїжджав за околиці селища.

Як і варто було сподіватися, поява на святковій літургії Мирона спричинила в храмі справжній невеличкий ажіотаж.