Історії: життєві історії та історії кохання
Газета "ЖИТТЯ"
Він таки її покинув… Ні, Остап не пішов до іншої жінки. Він просто пішов.
90
Вранці, прощаючись з Андрієм, відповіла на його поцілунок. Але вуста її були холодні, безтрепетні...
Йде вулицею – озираються не лише чоловіки, жінки також мусять визнати: красуня!
Смачніших страв, аніж бабусині, Вікторія навіть у закордонних рестораціях не куштувала.
Справжнє кохання схоже на привида: усі про нього говорять, але мало хто його бачив.
Останнє «прощавай» тому, хто доправив її до столичного вокзалу. Мов на невидимих крилах, злетіла на підніжку вагона.
Починаємо боротися за життя! Заради неї, матері!
Навіщо люди знищують одне одного? Хіба їм мало місця на землі...
– Зустріч наша пізня – як прив’яла пісня, пригадався наспів, та забув слова...
Вірки в містечку не любили, а от Ніночка була загальною улюбленицею...
Відлічує зозуля роки. Комусь – десятки, комусь – одиниці...
Випадкова зустріч із давньою знайомою породила в мені хвилю співчуття до неї ...
Назар умів досягати того, чого бажав. Робив це також без особливих зусиль, ніби мета сама йшла до нього...
На третьому курсі інститутуЛіда познайомилась із Глібом...
– Одна ти в мене, як зіронька ясна. Страшно мені подумати, що твій вік пропаде на самоті та в смутку.
А все починалося так добре, ніби сама доля віщувала щасливе подружнє життя.