Життєві історії та історії кохання на порталі Storriss
Історії з життя зі щотижневої газети "ЖИТТЯ"

Сергій часто прокидався серед ночі з думкою: «Забув матері зателефонувати».

Віра Миколаївна понад сорок років пропрацювала вчителем української мови та літератури. Любила і свій предмет, і свою професію.

Якось в одному селі поширилась звістка про те, що опинилася поважна Йосипівна зовсім неочікувано у свої 62 на пенсії.

Ярослав любив змагатися з простором. За першої ж нагоди сідлав свого старенького мотоцикла і виїжджав за околиці селища.

Як і варто було сподіватися, поява на святковій літургії Мирона спричинила в храмі справжній невеличкий ажіотаж.

Дід Олег браконьєром себе не вважав. Так, за ним був величезний штраф, який він нібито повинен сплатити...

Власницею піцерії була така собі синьйора Вероніка. Насправді жінку звали Віра, і походила вона зі славного роду Тернинків.

Олег зростав у родині простого селянина. Батьки від світання до смеркання гарували в колгоспі. ...

Такої сім’ї, як у Вовчиків, не було в усьому селі...

– Віра – це вже половина перемоги, – повчав своїх синів, – а нахабство – друге щастя.

Марина народила сина Вадимка наперекір усім перешкодам...

Це ім’я їй пасувало. Мила зовнішність, тиха мова і лагідний погляд – погляд святої, яка з любов’ю сприймає весь світ навколо себе...