Життєві історії

ПЕРЕДПЛАТІТЬ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ за 20 грн
Село прокидалося повільно. Ранки наприкінці серпня мали свій запах – мокрої землі від роси, але ще теплої від учорашнього сонця, паленого бадилля картоплі й антонівки, що обсипалася в садку. Надія Іванівна вставала до сходу сонця, так привчило життя. Її чоловік Іван любив прокидатися зі співом півнів, і вона звикла вставати в темряві, аби подати йому сніданок після того, як він повернеться від господарства. Чоловік уже п’ятий рік лежить під чорним хрестом на сільському цвинтарі, а звичка залишилася.
У хаті було тихо. Так тихо, що Надія часом ловила себе на думці, що, якби не цокання годинника на стіні, вона б зовсім не відчувала, що живе. Руки робили звичне – ставили чайник, різали окраєць хліба… Але їсти сама вона не хотіла. Часто відламувала маленький шматочок, а решту відкладала, мовби хтось мав ось-ось зайти з вулиці та сісти поруч, щоб скласти компанію за сніданням. Але ніхт...
Дякуємо за передплату на ексклюзивні історії
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

