Віра тільки-но дозволила собі повірити, що життя ще може щось дати. Не великі дива, ні. Просто спокій.

У Ліки було все: затишний побут, звички, робота, вечірні розмови, подорожі. І лише одна мрія залишалась нездійсненою – стати мамою.

Я живий. Хоча інколи сумніваюся. Бо що значить жити, коли твоє тіло вже не твоє...

Баба Ганька давно жила без чоловіка. Вже понад двадцять років. Її Іван помер тихо...

Двері кав’ярні відчинялися о сьомій ранку. Він завжди приходив раніше...

Вона думала про інше… Про маму. Про те, як сьогодні зранку її голос звучав стомлено...