Великдень залишався одним із тих днів, коли вся родина неодмінно збиралася за столом у батьків...

Юля сиділа біля вікна, повільно випускаючи цигарковий дим у відчинене вікно...

Баба чекала тієї миті, коли перші ранкові проблиски, сіруваті й несміливі, закрадуться до хати і порушать нічну тишу.

Романові було за тридцять, але вигляд він мав доволі кепський.

Для мами Євгенії Роман завжди був «не»: недостатньо гарний, недостатньо слухняний, недостатньо чемний, недостатньо розумний...

Сини росли так швидко, що чоловік не встиг збагнути, коли вони стали самостійними.