Настя горнулася до Григорія, насолоджуючись кожною секундою, бо знала, що крала чуже...

Рідко можна було побачити, щоб жінка так завзято їздила верхи на коні, сіяла в полі пшеницю чи клала власноруч скирту сіна.

Настя мала вроду відьми, через неї втрачали здоровий глузд чоловіки, самі того не відаючи.

У селі її знали як Лукію, хтось називав Лукерією, а по-вуличному – Гнатиха. Побоювалися в околиці Гнатиху – знала щось стара...

Олені була приємна компанія чоловіка, вона пройнялася довірою й, сама не очікуючи того, розповіла про себе все.

Сільська дівчина ніколи не бажала жити в шумному мегаполісі. Звикла до рідного села...