Нова сусідка не вирізнялась нічим особ­ливим: середньої статури, середнього зросту, з коротким волоссям.

Максові було двадцять шість. До війни він працював у невеликій майстерні на першому поверсі сусідньої п’ятиповерхівки...

Одного осіннього вечора, коли я поверталася з лекцій, сусід-дідусь попросив мене зайти в гості й допомогти...

Ритмічний сигнал монітора вібрував у тиші реанімації, пекучим пульсом віддаючи у скронях зіщуленого чоловіка...

Знову хтось бездушний приніс під вікна живу істоту. Або приніс, або саме прибігло, бо на вигляд мало вже місяців чотири-п’ять...

Молодята хотіли просто піти і скромно розписатися. Для цього була одна вагома причина: вагітність нареченої...

– Вас підвезти? –
Вона завжди зверталася до мене на ви, хоча ми й працювали разом в одній установі більш ніж рік.

Того ранку я відчула, що щось має статися. Що неминуще сколихне звичний плин справ.

Останні тридцять років тому тут «оселилися» книжки, журнали й газети.

Березень 2022 року на Харківщині не схожий на жодну весну, яку пам’ятало це селище.

Матвій ще змалку був тихим і надійним. Дівчата любили його, і багато з них хотіли б бачити Матвія своїм чоловіком.

Кому яке діло до чужого тіла, до чужих дітей, до тимчасових кавалерів?! Вони ж не приходили Мальвіні бавити доньок

Вона була найвродливішою у дворі, у класі та на паралелі. Її блакитні оченята випромінювали особливе сяйво...

. У часи молодості Антонія Петровича усе було навпаки: чоловіків намагалися ошляхетнити одягом, підкреслити елегантність і стиль.

Переповнені потяги місцевого сполучення ледь вміщали тих, хто вбачав єдиною нагодою вирватися з ворожої пастки на терени материкової України...

Валя ще зі шкільних років мріяла про чоловіка, цілковиту протилежність своєму батькові, а знайшла такого ж самого.

Собака підвівся і сів, наче чекав команди. Він не зводив з мене розумних карих очей і ніби запитував: що далі?

Дзвінок матері застав Аллу в кафе, де вони з подружками пили каву й ласували тістечками...

Те, що Юстині було вже близько сорока, нікого не хвилювало. Хіба що її саму. Та ще її батьків, які час від часу нагадували про те...

Бабуся ще вранці видала наказ пильнувати квочку з курчатами, щоб зненацька сусідський кіт чи ворона із шулікою не вкрали малят.