ПОШУК СЕБЕ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Галина дивилась у вікно, тримаючи в руках чашку з теплою кавою, за вікном не було неймовірного пейзажу, зовсім навпаки – туманно, дерев небагато, та й ті вже поскидали своє листя і стояли як мертві. Крім того, навколо були такі самі будинки – сірі коробки, що набудували ще у 80-х. Від такої картини зранку не виникало бажання жити, але якимось дивом люди, і Галина зокрема, все ж знаходили в собі сили допити каву (можливо, секрет у ній) і піти в місто.

На вулиці дівчина вже не лише могла побачити сірість цього дня, а й відчути – вологе повітря одразу зробило волосся схожим на мачулку, налипло на шкіру й одяг. Настрій від цього не покращився, але Галя продовжила свій шлях до зупинки транспорту.

У громадському транспорті в ранкові години є особливий шарм чи то його повна відсутність: тіснява, духота і бажання якнайшвидше вийти.

Коли дівчина вийшла з транспорту і вдихнула свіжого повітря на повні груди, то зрозуміла, що повітря анітрохи не свіже: вихлопні гази закріпились у тумані й можна було буквально бачити, чим дихаєш.

«Дідько!» – розізлилась Галина, побачивши, що хтось розстібнув її сумку в транспорті. На щастя, усі речі на місці.

В офісі було прохолодно через увімкнений кон­диціонер, а ще можна було випити смачної кави чи чаю. Колеги постійно відвертали увагу Галини від роботи, кличучи на каву. Наприкінці дня в дівчини вже трусилися руки, а її організм містив у собі велику кількість кофеїну.

Ввечері вся рутина з транспортом повторювалась, але вже у зворотному порядку. Вдома Галина в домашньому халаті пила м’ятний чай і дивилась у вікно, там було видно лиш її відображення через увімкнене світло в кухні.

– А пішло воно! – дівчина поставила чашку в раковину і посунула в ліжко. Зранку вона не піде на роботу; так собі вирішила, що стомилась і їй треба у відпустку.

Грошей на море чи гори або хоча б на якийсь будиночок за містом не було – все йшло на оплату орендованої квартири, на комунальні послуги, їжу та інші побутові речі. Тому вона вирішила поїхати в село, згадавши героя роману «Інтермеццо», який лікував селом своє вигоряння (хоч тоді ще й не було такого поняття).

І ось Галинка, сповнена надій і ранкової кави, зібрала невеликий рюкзак і пішла на автостанцію. Батьки дівчини жили в місті, але вона мала тітку і дядька в селі, тож зателефонувала їм зранку, щоб очікували в гості.

Село. Галині подобалось село. Тут повітря було по-справжньому свіже, хоча й з ароматами пере­гною. Кількість кофеїну теж була менша, родичі майже не готували каву чи чай, Галя привезла із собою невеликий пакетик змеленої кави і заварювала її просто в чашці, як то кажуть, по-польськи, хоча самі поляки про це не знають.

Родичі частували дівчину всім домашнім і свіжим: восени було багато городини – свіжі овочі на салат, кабачки й баклажани тушкували, а картопля смакувала в будь-якому вигляді. Дівчина не була великою шанувальницею молока та кисломолочних продуктів, хіба що могла додавати вершки до кави, але тут вона із задоволенням їла домашній сир, і солоним, і солодким. Пила молоко зі шматком батона – це виявилося стравою номер один, але жоден ресторан у Києві її не подає.

Щоб не бути тягарем, Галина намагалася допомагати родичам, та вони не загадували їй ніякої роботи, казали, щоб відпочивала, бо якась вона бліда.

«Та я така, бо спф-крем використовую все літо», – подумала Галя, але вголос просто подякувала. Бо відпочивати справді було її метою. І вона відпочивала – спала вдень. Спати вдень – це неймовірна розкіш, яка не доступна першому-ліпшому, а то й другому. На свіжому повітрі спати хочеться більше, і денний сон приходить швидко й кличе в солодкі обійми. Годину, дві, а може, й три години сну вдень здаються солодшими за цукор. Тож дівчина була справді щаслива, хоча після такого сну вдень з’являлося відчуття нереальності і навіть слабкості, що дивно, адже сон мав би надавати сил.

Так день за днем дівчина проживала в селі – їла, гуляла, спала і прибирала в хаті. Ще збирала ягоди, фрукти й овочі. Здавалося б, це саме те, що вона хотіла, мала б відчувати якщо не щастя, то хоча б якусь наповненість. Але ні, точніше, перші три дні здалось, що ось воно &ndas...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!