ДОБРЕ З МАМОЮ

ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

10 липня 21:59

Джерело: Газета «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

Історії з життя

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

День був гарний, сонячний і терпко-солодкий. Так хотілося, щоб він ніколи не закінчувався. Нарешті літо вступило у свої права, після холоду та дощів потеплішало.

Марійка проходить бабусиним подвір’ям і милується красою навкруги. Мальовниче та красиве бабусине село. За ним в’ється річечка. Здається, що хтось кинув блакитну стрічку в зелену шовкову траву, щоб вона яскравіше віддзеркалювала зеленокосі верби, які задумливо шепочуть своїм віттям. А обабіч простяглися луки, милуючи око різнотрав’ям. Ліниво пливуть кучеряві хмари – величезні й таємничі, ніби далекі снігові гори. Чути сюрчання коників. Тиші немає. Гудуть бджолами велетенські липи біля бабусиного двору. На подвір’ї, розчепіривши хвіст і крила, походжає квочка з курчатами. Ті курчатка такі дрібненькі та гарненькі, що й очей не відвести. Чорненькі, як жучки, і рябенькі, мов зозульки, і біляві, і руденькі, і різні-різні.

Аж ось мама-квочка закокотала – і ці маленькі красунечки швидко зібралися в купку й попрямували за нею до смітника. А там розкіш для всієї птиці: чим хочеш, можна поласувати.

Попоївши вдосталь усякої всячини, добре натоптавши свої маленькі животики, курчатка вмощувалися на спині у своєї мами і злегка дрімали.

Бабуся ще вранці видала наказ пильнувати квочку з курчатами, щоб зненацька сусідський кіт чи ворона із шулікою не вкрали малят. Тож Марійка мала стерегти курку з курчатами, а в разі небезпеки відбити «ворога». Бавлячись на подвір’ї, вона виконувала це завдання.

Аж ось зозулясте і чорненьке курчатка, трохи відпочивши, захотіли помандрувати, побачити, що діється навколо. Вони з розгону стрибнули у високу кукурудзу, яка росла неподалік від смітника, – тільки їх і бачили. Шмигнули повз густі бур’яни й опинилися на грядці з помідорами. Оглянулись туди-сюди, нікого немає. І нумо знайомитися з усім навкруги, прокльовуючи, куштуючи на смак.

Ось знайшли червоненького помідорчика, що лежав на землі, вигрівався на сонці.

– І що ж воно таке гарне та кругленьке? – подумали курчатка і взялися куштувати.

Зозулясте курчатко дзьобнуло раз, другий – і з’явилася в помідорчику дірочка. Скуштувало й чорненьке.

– Щось смачненьке, – переглянулися між собою курчатка, і швидко від помідорчика залишилася тільки шкірочка.

– А що ж далі? Куди прямувати далі, – змахнули крильцями курчатка й цієї ж миті розгубилися, бо раптом побачили сірого кота. Він не мав ніяких намірів, а лише з розгону стрибнув поміж курчат, добряче їх налякавши. Після небезпечної пригоди з котом малеча зрозуміла важливість маминої опіки. Курчата так наполохалися, що з криком і писком побігли туди, звідки прийшли. Добре, що недалеко забрели.

– Ах, ось де ви, мандрівники, – сказала Марійка. – А я вже захвилювалася. Дивіться, більше не відходьте від мами, бо коти й собаки можуть вас образити.

Маленькі пустунці, захекавшись від бігу, не могли подати й звуку, щоб розповісти мамі про пригоду.

Побачивши переляканих пустунців, квочка почала повчати всіх курчат:

– Поки ви маленькі, нікуди далеко не відходьте від мами. Вона вас захистить від небезпеки, сховає від дощу і вітру. З мамою завжди тепло й затишно.

А тим часом налякані зозулясте й чорненьке курчатка сиділи тихенько біля мами-квочки, слухали уважно і думали: «А й справді, як добре з мамою. Нічого не страшно. Більше ніколи не будемо відходити без дозволу. А підростемо – зможемо себе захищати».

Трохи відхекавшись і відпочивши, мандрівники почали розповідати своїм братикам і сестричкам пригоду, що з ними трапилася, застерігаючи:

– Слухайте маму. Вона завжди правду каже і вчить тільки доброго. Ми не послухали її і ледь не потрапили в лапи кота.

Всі курчатка зібралися докупи й уважно слухали (ще не розуміючи до кінця, що таке небезпека і як можна залишитися без мами), киваючи чорненькими, біленькими, попелястими голівками.

Дякуємо за вашу передплату онлайн!