НЕЗЛАМНА БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Оксана була єдиною дочкою в сім’ї. Її любили, їй ні в чому не відмовляли. Добре навчалася в школі, вступила до вишу. А далі нелегке кохання.

Він, дізнавшись, що Оксана вагітна, сказав: «Вибирай: або я, або майбутня дитина». Вибрала його. Не допомогли вмовляння матері, її сльози, благання не калічити себе.

Та щастя було недовгим. Одного разу він сказав: «Пробач, я покохав іншу, ти мені не потрібна, забудь мене». Наче й зуміла забути, та дедалі частіше уявляла маленьке дитя – її дитя, ненароджене. «Це мені кара Божа», – думала Оксана. Друзі говорили, що життя на цьому не закінчується, що настане час – і вона ще зустріне свою долю.

…Вони познайомилися зовсім випадково. Денисові сподобалася ця темноволоса дівчина із сумними очима. Коли Оксана сміялася, її очі випромінювали сяйво – так здавалося закоханому хлопцеві. Щоразу він мов на крилах летів на побачення. «Як я сумував за тобою, Оксано», – жагуче повторював він, і серце Оксани відтануло. Вона повірила в щирість його почуттів. Закохані одружилися.

Минав час.

– Оксано, мені хочеться, щоб у нас був малюк.

Жінці здалося, що в неї спинилося серце. У вухах задзвеніли слова: «Вибирай: або я, або майбутня дитина». Скільки часу минуло, а ці слова не забуваються. Оксана заплакала, і Денис усе зрозумів: у неї не може бути дітей.

– Оксано, не плач, усе в наших силах. Сходімо в дитячий будинок. Це наша з тобою надія.

У дитячому будинку вони з’явилися з цілим пакетом документів. Їх повели до кімнати, де бавилися діти. Їхні погляди зустрілися із зацікавленими очима малюків. У куточку сидів самотній хлопчик. У його очах Денис вловив недитячу тугу. Їхні погляди зустрілися, і хлопчик підвівся й побіг до нього.

– Ти мій татко, правда?!

Денис підхопив хлопчика на руки і сам опинився в міцних дитячих обіймах. «Не плач, тепер ми завжди будемо разом».

– Як тебе звати?

Хлопчик здивовано звів заплакані оченята:

– Хіба ти забув? Я ж Іванко.

Поверталися додому втрьох. Іванко підстрибував на одній нозі й не відпускав таткової руки. Денис був збуджений і щасливий. Оксана ж поринула думками в минуле. «У вас був би син», – згадала вона слова лікаря – і пекучий біль стиснув її серце.

Денис дуже змінився. Тепер він допомагав Оксані в господарстві, бігав по продукти. У нього ніби з’явилися додаткові сили. Він був щасливий, у прямому розумінні цього слова. У вихідні вони гуляли тихими вуличками міста. Іванко заливався сміхом і раз у раз вигукував:

– Татку, подивись! Мамо, послухай!

Матері Оксани малюк не подобався. За будь-якої нагоди вона зітхала й говорила, що це дитя їй чуже і ніколи не стане рідним, бо невідомо, яке в нього коріння і хто його батьки. Денис відчував той холодок у ставленні до Іванка, і навіть коротка розлука під час відрядження була для нього важкою. Він завжди повертався додому з подарунками для хлопчика, уявляв, як сяятимуть його оченята.

І ось одного разу Оксана урочисто мовила:

– Денисе, у нас буде дитина. Уяв­ляєш...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!