ТОЙ, ХТО ЛІЧИТЬ КРОКИ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Вечір опускався не поспішаючи на вулицю Яблуневу, як старенька, що сідає на лавочку після довгого дня. Спочатку він лише трохи пригасив блакить неба, потім обережно торкнувся вершечків тополь, а далі вже сміливіше розлив вулицею густі фіолетові сутінки. У вікнах одне за одним спалахувало світло – т.епле, бурштинове, затишне. Хтось засмикував штори, хтось, навпаки, відчиняв кватирку, впускаючи в оселю запах мокрої після дощу трави. Десь унизу грюкнули двері під’їзду, пролунали кроки і знову запала тиша.

У квартирі на другому поверсі, де пахло яблучним пирогом і свіжовипрасуваною білизною, маленький хлопчик на ім’я Сашко сидів на килимі й зосереджено будував гараж для своєї синьої вантажівки. Йому було чотири з половиною, але, як казала мама, «вже зовсім дорослий чоловік». Його русяве волосся стирчало в різні боки, на щічці темніла смужка від соку, а брови були зсунуті до перенісся...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!