ЛАДА

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

– Людмило Миколаївно, вам заварити чаю? – Світлана, зовсім молода медсестричка, зі співчуттям подивилася на свою шефиню. – Третя ж операція за день.

– Так, прошу. Треба відпочити.

– Із чебрецем?

Людмила втомлено всміхнулася й кивнула.

Світлана принесла чай, поставила його на стіл і тихенько зачинила за собою двері. Чашка гріла руки, аромат м’яко заколисував тривоги. Озноб, що завжди був у неї від знесилення й напруження, почав нарешті відступати.

Дитинство Люди пахло чебрецем. Вона пам’ятала, як бабуся сушила його, розклавши на скрині. Дівчинка брала крихкі стеблинки й розтирала їх у долонях – так аромат ставав ще сильнішим. Бабуня зналася на травах, і чебрець був не єдиною травою, що густо пахла на всю хату. Але чомусь саме він став тим спомином, який тоненькою, проте міцною ниткою єднав її дитинство із цим днем.

Жили вони з бабусею на самому краю села, там, де починався ліс. Маленькій Люді здавалося, що їхня хата, як оті дубки, виросла із жолудя. Уночі було чути, як вона поскрипувала всіма стінами, ніби дерева в лісі. Сонце любило їхню хату. Рано-рано заглядало в шибки й будило їх. А ввечері, коли його вже майже не було видно за густим лісом, рожеві промені пробивалися крізь дерева і яскравими вогниками спалахували у вікнах.

Саме тоді до них приходило найбільше людей. Бабуся була знахаркою. В селі за спиною її звали ворожкою. Односельці й зовсім незнайомі, чужі люди благально заглядали в очі, а бувало, навпаки, старанно відводили погляд. І ті, й інші просили помочі – собі або рідним. Бабуся щось шептала, давала із собою трави і настої. Було й таке, що, вислухавши чергового гостя, сердилася й мало не в шию виганяла його з хати. Після цього завжди бубоніла собі: «Хижі люди, ой, хижі…».

Коли нарешті люди розходилися, вона довго молилася перед старезною дерев’яною іконою. Люда ставала поруч, складала ручки і прохала в Бога лише одного – здоров’я бабуні.

Ріднішої та дорожчої людини в неї не було на цілому світі, і вона дуже боялася, щоб бабусечка не захворіла і щоб її ніхто не образив. Особливо лякали дівчинку оті «хижі» люди.

З усіма старенька була суворою і неговіркою. Лише з онучкою відтавала душею. Жінка вчила її варити вареники із суницями й розповідала казки. Голос бабусі плив хатою, як туман над водою, перемішувався із запахом трав і заколисував Люду. Казки були незвичайні – про Велеса, про Леля, про Ладу. Про Ладу дівчинка любила найбільше. Бо так називала її бабуня. Говорила, то її справжнє ім’я, воно дає силу і захист. А Люда хай буде – для людей.

Пам’ятає, як колись запитала:

– А чому в нашої хати немає курячих лапок? Вони ще виростуть?

Бабуня засміялася:

– Ладушко, а чому ти вирішила, що вони мають бути?

– Діти на вулиці казали, що ти Баба Яга. А значить, хатка в нас має бути на курячих лапках. Однак я знаю, що ти в мене найдобріша Баба Яга. Вони просто не розуміють. Мене теж обзивали… Відьмою…

Бабуся тоді сумно зітхнула:

– Квіточко моя, пробач їм. Вони справді не розуміють, та й, мабуть, уже не зрозуміють. Люди багато чого забули. Вони більше не чують ні дерев, ні квітів. Та й одне одного теж не чують… А ти – янголя, тебе Бог мені послав.

Одного разу, коли Люда була вже у восьмому класі, сталася несподівана для дівчинки зустріч. Після уроків на шкільному подвір’ї з’явилася немолода жінка. Вона почала хапати її за руки й голосити: «Доцю, рідна моя, впізнала мене? Маму Марину впізнала?». Від жінки дуже тхнуло горілкою.

Люда злякалася, забігла назад до школи. Чекала доти, доки ця навіжена не пішла геть. Вдома розповіла про все бабусі. Та спохмурніла і сказала:

– Ти вже доросла дівчинка, розповім усе, як було. То мама твоя приходила, справжня. Я тобі не рідна бабуся, Ладушко. Знайшла я тебе, недалечко від лісу. Ти сиділа в траві, край дороги. Манюня зовсім, рочки три. Замурзана, самі очі блищать. На руки тебе взяла, а ти на мене як глянула – всю душу вивернула. Принесла додому, нагодувала, викупала. Сорочку вдягла біленьку. Я одразу здогадалася, що ти Маринчина. Нещасна жінка. Батьки її від горілки пропали. Вона спочатку ще нічого ...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!