ЛАДА

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

– Людмило Миколаївно, вам заварити чаю? – Світлана, зовсім молода медсестричка, зі співчуттям подивилася на свою шефиню. – Третя ж операція за день.

– Так, прошу. Треба відпочити.

– Із чебрецем?

Людмила втомлено всміхнулася й кивнула.

Світлана принесла чай, поставила його на стіл і тихенько зачинила за собою двері. Чашка гріла руки, аромат м’яко заколисував тривоги. Озноб, що завжди був у неї від знесилення й напруження, почав нарешті відступати.

Дитинство Люди пахло чебрецем. Вона пам’ятала, як бабуся сушила його, розклавши на скрині. Дівчинка брала крихкі стеблинки й розтирала їх у долонях – так аромат ставав ще сильнішим. Бабуня зналася на травах, і чебрець був не єдиною травою, що густо пахла на всю хату. Але чомусь саме він став тим спомином, який тоненькою, проте міцною ниткою єднав її дитинство із цим днем.

Дякуємо за вашу передплату онлайн!