ОБЕРНУЛАСЯ – І ЗНОВУ ДІВКА!

Мальва, звісно, шукає, але не єдиного. Бувало й таке, що зустрічалася паралельно з кількома, але так, щоби вони не знали один про одного. У свої 40 з копійками має гарний вигляд: струнка, охайна, зі смаком одягнена. Вміє так повестися, що хлопам стріху зносить і кудись далеко відносить, а вони й не йдуть ту свою стріху шукати, тільки макітру чухають і слиною бризкаються, бо ж таку кралю побачили!

Доводилось мені якось спілкуватись із нею кілька разів. Так, справді, завжди чистенько вдягнена, зачесана, ніби на здибанку йде (хоч, мабуть, так воно і є). Перекинулись ми з Мальвою кількома фразами, поговорили про погоду, про місцеві проблеми – нічого особистого. Відверто кажучи, словниковий запас у Мальвіни бідненький. Та й не потрібен їй той запас, аби ловити чоловіків. Із себе вона така, наче й непогана, хоч і не красуня. Я вловила, що погляд у неї не надто приємний, але в секунді перемикається, коли на овиді з’являється якийсь «мужчинка». Отоді Мальва пускає в хід усі свої звабні рецептори і стріляє прямісінько у штани. Я так не вмію і не хочу, а їй – хоч трава не рости! Це в неї виходить наче автоматично! Як то кажуть, роками відпрацьована техніка!

Кавалери і навіть одружені чоловіки, яких вона розстріляла цим поглядом, самі винні, що повелися і далі ведуться на її зваби. Мальвіна цілиться і потрапляє просто в яблучко їхнього тваринного інстинкту, вивуджує з них те первісне, хтиве й гормональне. А коли вони вже міцно тримаються на вудочці, то так ними крутить, як циган сонцем!

А ще в Мальви довге волосся, як у дівки на виданні. Бачила я одного разу, як вона спілкувалася з якимось жевжиком, який виліз із вишневої автівки, – до неї приїхав, сумки з багажника повиймав і до хати поніс. То вона тим волоссям тріпала, каблучками цокотіла, як цісарська кобила! Та й іржала так само, аби сусіди почули! Як то кажуть, усі засоби добрі для зваблення! То вона вже там щось так щебетала, так увивалась коло нього, що він і поплив, а потім і залишився. Бо автівка та стояла там і ввечері, і зранку. Свіжа жертва тимчасового кохання!

Ні, я не обмовляю Мальви і не заздрю її життю. Я спостерігаю за Мальвою довший час, аби зрозуміти, як їй це вдається (у мене суто спортивний інтерес до таких, як Мальвіна, повірте). І мушу визнати, що вона в цьому професіоналка! Її старша донька має добру школу для зваблення, уже й сама з кавалерами вештається десь до міста, фото виставляє в соцмережах.

Цікаво, на якому етапі любовного запаморочення ті хлопи чи «мужчинки» розуміють, що вже не потрібні? Я можу відповісти: тоді, коли в них більше немає ресурсів, аби «любити» Мальвіну Іванівну. Чи шкода Мальві своїх кавалерів? Ніскілечки! Бо вона як не вміє нікого любити, так і не вміє за чимось шкодувати! В Мальвіни чудово працює базова функція – тверезий розрахунок! І оті всі миготливі вогники очима, накручування локонів на палець із манікюром – жіночі гачки, на які вони, дурненькі, й кидаються. Особливо одружені… особливо ті, які наївно вірять, що з такою, як Мальва, можна вибудувати довгі, міцні та тривалі стосунки. А найбільше ті, яких попереджали, що вона – тимчасова й несерйозна і перевиховати її – марна справа! Попросту лохи!

Хоч не всі такі лохи, теж мушу визнати! Бачила я понад п’ять років тому, як Мальвіна сиділа в товаристві кількох парубків-однолітків. Удома в неї було тоді ще дві доньки, чоловік десь на заробітках, а вона гиготіла з іншими, нічого й нікого не соромлячись. Як уже було сказано: обернулась – і знову дівка! Один парубок виявився серйозним і не піддавався на її чари, чудово тримаючи ситуацію під контролем, а інший того ж вечора провів Мальву до озера… Ех, але серйозних тепер дуже мало…

Мальвіна була заміжня уже тричі. Скільки була неодружена, то пальців не вистачить перелічити. Після третього гучного одруження вирішила, що це – марна трата часу та грошей, зайві нерви і з’ясування стосунків. Тому більше не влаштовувала фотосесій із ще-одним-весіллям, де вона, її доньки і новоспечений кавалер одягнені однаково… просто жила собі, не тужила і нічим не переймалася. І ото сина від нього народила, гарненького такого! Сестрички його люблять. Та й бачу, що Мальвині діти живуть дружньо, бабцю слухають!

Не знаю, чи вона взагалі чимось у житті переймається? Принаймні вміє це добре не показувати. Книжок не читає, городу не садить, одягу не пере – має для цього пральку. Навіть купила бабусі мультиварку. Тою чарівною машиною для приготування їжі більше користуються її доньки, а бабуся готує по-старосвітськи. От вчора зварила польського борщику, то всі наїлися, ще й того кавалера нагодувала після любощів. Авжеж, вона молода, жива й енергійна. Та у стосунки, найімовірніше, заходить поверхово і без почуттів. Так, наче ковзає поверхнею життя. Як і мовилось раніше, тверезий розрахунок і швидкоплинні насолоди від життя – ото й усе, що їй треба. Невибаглива, значить…

Такі, як Мальва, не вміють кохати по-справжньому і навіть не підозрюють, що є на світі таке щире, світле і взаємне почуття. Так, воно досі є, хоч і як виняток, а не як правило. Бо світ такий настав, що всі шукають вигоди, користі, миттєвих насолод і живуть одним днем. А тепер і поготів, коли війна може забрати будь-кого за лічені хвилини… Не бракує таких і серед чоловіків, то правда!

Кажуть, Мальва точнісінько повторює долю своєї матері-зозулі. Було їх у матері також троє, точнісінько як і в Мальвіни: дві доньки і син. Тато Мальви був добрий, спокійний, робітний, але помер молодим, раптово так – після того, як його дружина, мати Мальви, загуляла з іншим, а йому повісила на шию трьох маленьких дітей. Хотів тато тих дітей віддати в сиротинець, але одного дня мама схопила всіх трьох, сіла в пасажирський потяг і кудись поїхала. Позаяк Мальва була найстаршою та ще й добре бігала, то втекла від матері, але в її пам’яті назавше закарбувалась ситуація з найменшим братиком-немовлятком. Коли поїзд набрав швидкості, мати відчинила вікно і рвучко викинула згорточок із дитиною. Менша сестричка відпросилась і дуже сильно почала плакати, а Мальва втекла. Всілякими правдами-неправдами дісталась додому. Так і залишилась біля батька, поки він жив. Дотепер живе зі старенькою бабусею, татовою мамою. А своєї матері-зозулі та меншої сестрички вона більше ніколи не бачила і не знає, чи вони взагалі живі…

Де ж тій любові взятися? Як же було Мальві знати про почуття? Тільки тверезий розрахунок і опіка про дітей. Мальвіна вважала цих дітей лише своїми, а всілякі претензії від їхніх батьків відганяла, як ото відганяють мух від солодкого.

Такі тепер часи настали. Всі щось від тої жінки хочуть, навішують їй повно ролей, а потім ще й засуджують її. Але проблема в Мальви інакша – у неї назавжди відімкнена в голові кнопочка любові. Вона про це не здогадується, але навчилася жити так, як уміє. Мальвіна вважає коханням тимчасові стосунки, вигоду від чоловіків. І те, що її за це засуджують, – то тільки їхня проблема! Найцікавіше, якою стане Мальва у старості. Та про це розповість уже хтось інший.