Дочекалися того віку, коли можна спакуватись і переїхати на дачу. Добре, що вистачило розуму колись не продавати той клаптик батьківської землі.

Знову хтось бездушний приніс під вікна живу істоту. Або приніс, або саме прибігло, бо на вигляд мало вже місяців чотири-п’ять...

Молодята хотіли просто піти і скромно розписатися. Для цього була одна вагома причина: вагітність нареченої...

Була нагода поспілкуватись із цікавою пані, яка мандрувала зі мною в одному купе.

Нині гортаю давні записи й перебираю в коробці чорно-білі світлини. На них – те, що навіює спогади.

Якби ж то справді ми працювали в цирку?! Тоді все було би цілком закономірно. Але ми працювали в одній нудній конторі...