ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»
4Життєві історії
ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ
Отак живеш собі, нікого не чіпаєш, аж раптом дізнаєшся, що ти не така, як більшість жителів планети Земля і належиш до 15 відсотків, у яких щось не так. І зробити з цим нічогісінько неможливо! Ні змінити, ні переписати, ні забути, бо така ти вже є, інакшою не будеш.
Орисю виписували з пологового аж через місяць після народження сина. Не думала й не уявляла собі, що все пройде так складно, боляче й небезпечно. Хлопчик народився кволеньким, догрівали його, а породіллю рятували після кровотечі. Та й це не все…
– Я вас вітаю, мамочко! З вашим хлопчиком уже все гаразд, він видужує. А от вас особисто хочу запитати, чи знаєте ви свою групу крові? – медсестра прийшла з якимись паперами до Орисі.
– Групу?! Гм, здається, четверта. А що не так із моєю кров’ю? – не зрозуміла молода мама.
– Справді, четверта, але резус негативний. Тобто рідкісна кров. Перша вагітність і пологи – самі бачите – завершились добре, а от із другою дитиною я б радила не ризикувати, бо може бути резус-конфлікт! – коротко відповіла медсестра.
– Тобто? – не зрозуміла Орися. – Як можна конфліктувати з дитиною, яка ще й не народилася?!
– А може, й не народитися. Ніхто не скаже, який резус з’явиться у вашої другої дитини, якщо ви знову завагітнієте. Якщо в дитинки буде мінус, як у вас, то без проблем. Ну, а якщо в дитинки буде плюс, то виникне конфлікт із вашим мінусом, і тоді на будь-якому етапі вагітності може статися викидень. Тому добре поміркуйте про такі ризики, – на пальцях пояснила медсестра.
Орися взагалі не вкладала собі в голову думок про другу дитину – вона щойно першу народила. Але ці дві новини її ошелешили! Що в неї рідкісна кров і що друге дитя може й не народитися.
По молоду маму та першого внука приїхали всі родичі, наче на весілля. З-під пологового відділення вирушали трьома іномарками, сигналили і їхали додому. Охрестили малого бешкетника і назвали Дем’янчиком.
– Ти ж наш Дем’янчик-м’янчик! – жебоніла бабуся, носячи малюка по хаті. Гості гомоніли й вітали молодих батьків, піджартовували, виголошували тости, а Орисі хотілося спати і щоб ніхто її не чіпав. Забрала вона свого сина й пішла в найдальшу кімнату. Гості не перечили: вони чудово розуміли, що хрестини – це своєрідне свято, але веселились упівголоса і говорили про життя-буття.
Час сплинув швидко. Орися повернулась на роботу, сина віддали в дитсадок. Хлопчик виріс гарним і розумним. Ось йому вже й десять рочків святкують. Син – на порозі підліткового віку. Привітати малого бешкетника прийшли ті самі родичі, щоправда, трішки споважнілі за цей час. У бабці змінилась зачіска, а дідусь «доліпив» собі кілька кілограмів на поясі.
– То не пузо, а рятувальне коло, аби не втонути в житейському морі! – пояснював дідусь Дем’янчика.
– А коли ж Дем’янкові подаруєте братика чи сестричку? Не скучно отак одинакові? Он який гарний помічник у вас виріс! – поцікавилась тітка Клава, яка нічого не знала про Орисину кров і особливості її отих життєвих мінусів.
– Ах, тітко Клаво, ми вирішили зупинитися на синові й більше не експериментувати. Он ще трішки підросте і невістку нам приведе, то вже буде нас більше! – віджартувався Остап, батько Дем’янка.
– Ну, ваша справа, – примирливо заявила тітка Клава, бо була надто добре вихованою, аби лізти в особисті справи молодого подружжя. Вона й так дозволила собі ступити ногою в чужий простір з отим розпитуванням про збільшення родини. Бо так колись робили її родичі, так розпитували її предки. Тож, очевидно, щось давнє й таке суто «бабське» в ній заворушилось. Але тітка Клава навіть трішки пошкодувала, що зачепила це питання, адже інші родичі враз притихли й перезирнулись. Мабуть, щось було більше, ніж просто молодість і краса… То вже потім хтось із родичів розтлумачив тітці, що все не так просто і не так однозначно.
– Овва, а я й не знала, що є на світі такі проблеми із групою крові! – щиро дивувалась тітка Клава, упівголоса відповідаючи комусь на балконі.
– Так, і тепер це відомо. А колись діти помирали в таких батьків, і всі думали, що це якесь прокляття. А це – лиш резус-фактор, який так серйозно впливає на все!
– А якщо в чоловіка негативний резус-фактор, тоді що? – допитувалась тітка Клава, бо всього в житті наслухалась і набачилась, а про таке чула вперше.
– Ну, якщо в його дружини резус позитивний, тобто плюс, а в чоловіка мінус, то це цілком безпечно. Це ніяк не впливає на майбутню дитину. Значно гірше, коли мінус у жінки. Тоді вже треба профілактувати за допомогою антирезусного імуноглобуліну, – пояснив родич-лікар.
– От. А раніше ж точно приписали б це родовим гріхам чи прокляттям, – тітка Клава любила такі казкові пояснення.
– Ці, як ви кажете, гріхи – рідкісні випадки. Таких людей у світі приблизно 15 відсотків. І вони такими народжуються. Це неможливо змінити, щось додати чи перелити. Це – даність! Тобто зовні такі люди нічим не відрізняються від інших. Це ніяк не впливає на їхнє здоров’я, поведінку, успіхи, тривалість життя тощо. А все стає зрозумілим, коли виникає питання з народженням дітей. Фактично, у жінок. Бо для чоловіка це байка. От, приміром, якщо Дем’янчик успадкував від матері негативний резус-фактор, а в його майбутньої дружини буде плюс, то без проблем! – додав родич-лікар.
– А якщо в обох мінус, тоді ж як? – не вгавала тітка Клава.
– Тоді взагалі все суперово, бо й конфлікту не буде! – радісно відповів родич-лікар.
– А я вже у вас запитаю ще таке, бо ж ніхто мені пояснити не може. От у мене з’явились гулі на ногах, – тітка Клава вказала на м’яке шматяне взуття, де було помітно, що поруч із великим пальцем є чималенький наріст, від чого великий палець подався трішки вбік, – оце звідки таке береться? Адже я не надто повна, харчуюся добре, а воно виросло, га?
– В дитинстві ж такого не було, правда? – поцікавився родич-лікар.
– Ні, не було, взагалі! – здивувалась тітка Клава.
– І ні в кого з дітей ви такого не бачили, еге ж? – запитав лікар.
– Ні, у дітей такого не буває зовсім! У них всіх ніжки гарні, пухкенькі, без натоптанців і отаких гульок! А може, тому, що в дітей взуття краще? А моя бабця говорила, що це в неї через погане взуття виникло. І що з ними робити? – скрушно поцікавилась тітка Клава.
– Нічого не робити, повірте мені. Бо це – генетика! І не має значення, худорлява ви чи повна, а також неважливо, як харчуєтесь. Адже такі гулі, чи, як правильно казати, вальгусні кістки, ви бачили і в худих, і в повних? До того ж у людей, яким переважно 45+ або й більше… Так-от, взуття тут також не відіграє жодної ролі. Хоч, повірте, на взутті економити не варто, і носити «маломірки» також не рекомендую. Причина в надмірі солей в організмі. В окремих людей вони не всі виходять з організму, а осідають у суглобах. Здебільшого в ногах. От звідки беруться оті гулі на ногах. І навіть після оперування та всіляких там процедур вони не зменшуються, ростуть знову. Бо причина – у надлишку солей, а не у взутті.
Отак собі мудро побесідували родичі, зійшовшись на уродини 10-річного Дем’янчика. Тітка Клава більше ніколи не запитувала в Орисі й Остапа, чому вони не планують поповнення в родині, а Дем’янчикові побажала гарних оцінок і успіхів у спорті.
Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
