ДВОХСОТА

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

– …Боже мій, як же тут гарно! Світло! Хай буде гарно… – озвалася Тетяна за хвилину, усміхнулася самими кутиками тонких сухих вуст і повела худою рукою перед собою. Семен не хотів зазирати їй у вічі. Не міг. Та й вона вже поволеньки пішла втоптано-перевтоптаною звивистою стежкою невагома, мов душа, босоніж, у легкій ситцевій сукні, обминаючи двійко жовтолицих ромашок, що тулилися одна до одної, та декілька кущиків чубатої, вічно жовтої мички.

Семен не дивився їй услід. Стояв у задумі, опершись широкими плечима в один із роздвоєних стовбурів липи, тримав у правій руці помережаного глибокими рисками заступа і пальцями лівої руки лагідно та ніжно гладив по держаку.

А липа цвіла, обліплена рясним шумовинням невтомних бджіл. Здавалося, що вона от-от одірветься від землі, обтрусить зі свого кривого темного коріння сиву мокру землю й полет...

Дякуємо вам за передплату газети онлайн