Життєві історії
Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/
Різновікова спільнота за столом відчувала себе дуже впевнено, незважаючи на те, що на їхніх очах були чорні пов’язки.
Троє жінок і троє чоловіків сиділи навпроти одне одного в зручних кріслах з високими спинками в очікуванні початку реалітішоу.
На столі перед кожним лежали папірці й олівці. І ще на високих спинках крісел були вказані номери, від одного до шести. Посередині столу була встановлена невелика різдвяна ялинка, на якій мерехтіла гірлянда – єдина локація, яка нагадувала: незабаром Різдво!
Таємничої атмосфери кімнаті без вікон додавало скупе штучне освітлення у кутках. В одному з кутів стояло операторське обладнання, а худий і високий молодий оператор з навушниками, як у пілотів, чекав на знак «Старт».
Катруся продивилася сценарій у телефоні, кивнула головою операторові й увімкнула мікрофон.
– Добрий вечір, пані та панове, – привіталася вона голосом конферансьє. Та це і не дивно: дівчина два роки працює менеджером в івентагентстві, де придумує розважальну програму і проводить заходи. – За вашою згодою ми сьогодні проводимо реалітішоу-експеримент, – продовжила дівчина. – Нагадую, що весь прибуток від переглядів у YouTube нашого відео буде відправлено в сиротинець.
– Я нагадаю вам умови шоу, – сказала Катруся після паузи, яка утворилася після слова «сиротинець».
Від самого початку формування різдвяної програми вона знала, що хоче об’єднати розважальне з корисним, тому й запропонувала своїй команді так розпорядитися прибутком.
– За столом – шестеро, – нагадала івентменеджерка присутнім правила гри, – три жінки і троє чоловіків. Наша мета – створення пар. Ну, – усміхнулася вона, – хоча б однієї пари. Кожен із вас матиме змогу презентувати себе: назвати свій номер, ім’я, фах, хобі, мету. Кому сподобається голос і промова, можливо, інші критерії, пише на папірці номер своєї симпатії. У кожного може бути до трьох симпатій за гру, але наприкінці треба зробити єдиний вибір.
І так, це вибір наосліп. Це і є наш експеримент.
– Скажіть, будь ласка, – відгукнулася першою найстарша в жіночій команді. – А як із заплющеними очима можна писати цифри? – вона чітко ставила запитання, неагресивно, але відчувалася її посада керівника.
Чоловік приблизно такого ж віку, який сидів навпроти неї і якого Катерина намітила для пари цій керівниці, та й номер її не дарма перший, підняв брови й почав нервово жувати внутрішню частину щоки.
– Якщо потрібна буде допомога, ви підніміть руку, і до вас підійде моя асистентка, Тоня, – заспокоїла жінку Катруся.
Вона подивилася на дівчину з короткою стрижкою піксі – це коли кінчики волосся стирчать хаотично, але має стильний вигляд. Асистентка показала менеджерці пальцями «готовність» і поклала телефон у кишеню, який весь час до цього гортала.
– Прошу презентувати себе першому номеру, – нарешті розпочала гру Катруся.
«Керівниця», як назвала її ведуча, була в категорії «п’ятдесят плюс», хоча вигляд мала приголомшливий (про таких кажуть: породиста), вирівняла спину, поправила під чорною пов’язкою хвилясте світле волосся і почала:
– Номер один, – чітко, але тихо сказала жінка, – мене звуть Оксана, я працюю у фінансовій сфері. Хобі – гірські лижі, – вона задумалася і додала: – Мета, – хм, – моя мета – відкрити бізнес у Буковелі.
Жінка закінчила свій спіч і відкинулася на спинку крісла.
Катруся уважно дивилася на чоловіка з тієї ж вікової категорії, але його папір був порожнім. А ось чоловік із молодшої категорії «тридцять плюс» без допомоги, асистентки, нашкрябав олівцем у своєму папірці цифру один.
Менеджерка здивувалася, але ще ж не кінець гри, може, пані з його категорії його теж зацікавить.
– Будь ласка, другий номер, – продовжила шоу Катруся.
Жіночка в категорії сорок плюс поправила комірець кофтинки, поклала долоні на стіл і почала:
– Моє ім’я Світлана. Я няня-гувернантка. Хобі – вирощування квітів, – сказала жіночка тремтячим голосом і зашарілася, наче її хобі якесь другосортне. – А моя мета – мир у всьому світі, – промовила і теж відкинулася на кріслі.
Останнє речення няні-гувернантки нагадало Катрусі конкурс краси, на якому кожна дівчина викрикувала цю фразу в мікрофон.
– Дякую, Світлано, – сказала менеджерка і подивилася на аркуші біля чоловіків. Другого номера ніхто не позначив. Отакої, нікому із цих чоловіків не цікава домашня, затишна жінка.
– Будь ласка, наступна учасниця, – вела шоу івентменеджерка.
У віковій категорії «тридцять плюс» була гарненька брюнетка з довгим волоссям. Хоча, на думку Катрусі, вигляд ця пані мала не більше ніж на двадцять п’ять. Вона не хвилювалася, як попередня спікерка, і, презентуючи себе, залишалася в розслабленій позі, розвалившись на кріслі.
– Мій номер третій, – прозвучав її дзвінкий бешкетний голос, – звуть мене Карина. Працюю помічником керівника офісу. Хобі – подорожі. Моя мета – відвідати всі країни світу.
Катруся уважно дивилася на чоловічу сторону й дивувалася. Найстарший із них підняв руку, до нього підійшла асистентка, він сказав їй одне слово на вухо, і після цього на його аркуші з’явилася трійка.
«І що в нас виходить? – зробила проміжні висновки івентменеджерка. – Найстарший вибрав наймолодшу, середній – нікого, молодший – найстаршу». І нічого тут не вдієш. Віку навмисно не висвічували, щоб не було обмежень у виборі. Усі її прогнози щодо створення пар зруйновані. Але ж ще і не фінал. Тож не треба робити швидких висновків.
– Гаразд, – перервала свої думки Катруся, – починаємо другий раунд. Тепер чоловіки себе презентують, а дівчата обирають. Не забуваємо ставити на папері число учасника, який сподобався. Пари, які збігаються, отримують квитки до кінотеатру у VIP-зал, де оплачене шампанське і десерт.
Учасники усміхнулися на почуте.
– Будь ласка, номер чотири, – звернулася ведуча до найстаршого чоловіка.
Без хвилювань злегка погойдувався на кріслі, заклавши ногу на ногу.
– Моє ім’я Андрій, – вимовив зовсім не старим голосом. Катруся навіть щоб перевірити відчуття, заплющила очі. Тембр, упевненість — усе вказувало на людину, яка знає собі ціну. Ось тільки за голосом не можна було розпізнати його вік.
– Я приватний підприємець. Моє хобі – подорожі. Мета — створення родини. Все, – закінчив свою презентацію Андрій.
Катруся подивилася на жіночі папірці, і тільки в Карини стояла цифра чотири. Ведуча аж розхвилювалася – вже є перша пара! Але вони із зовсім різних вікових категорій. Ні-ні. Висновки передчасні, бо коли вони знімуть з очей пов’язки і побачать свій вибір, то можуть відмовитися. «А в чому експеримент? – сама собі проговорювала дівчина. – А в тому, що завжди в житті обирають очі, а сьогодні – інтуїція. А далі – як піде».
– Номер п’ять, – скомандувала івентменеджерка, і чоловік з вікової категорії «сорок плюс» склав на стіл театрально схрещені долоні. Доглянуті руки, нігті поліровані, усі манери якісь не чоловічі.
– Мене звуть Антон. Я стиліст, – протягував манірно на голосних. – Моє хобі – фестивалі моди. Моя мета — бути відомим на весь світ стилістом, — він прибрав зі столу руки і розвалився у кріслі.
Няня-гувернантка вивела на своєму папірці цифру п’ять. Дві інші пані не поворухнулися.
– І номер шість, будь ласка, – урочисто оголосила Катруся останнього учасника реалітішоу.
Наймолодший із чоловіків «тридцять плюс» був високим, спортивного типу і, на відміну від своїх суперників, одягнений не в діловий костюм, а в джинси.
– Мене звуть Олег. Я спортсмен. Професійний, – чітко промовляв. – Моє хобі – спорт. Моя мета – стати олімпійським чемпіоном.
Поки звучав голос Олега, Оксана, найстарша із жінок, не дочекавшись завершення його презентації, написала на своєму аркуші цифру шість.
Катруся від здивування аж розтулила рота. Оце так несеться тут у них. Мільйонний перегляд реалітішоу забезпечений. Зраділа організаторка заздалегідь.
– А зараз ми дізнаємося пари, які у нас склалися, – дзвінко, наче фанфари зазвучали, вигукнула менеджерка івентів. – Карино та Андрію! Знімайте пов’язки з очей та знайомтеся.
Карина стягнула пов’язку з обличчя, трішки поблимала, звикаючи до світла, і побачила навпроти сивого чоловіка. Виникла пауза, у якій ведуча не змогла розпізнати реакції, тому додала:
– Якщо ви один одному не подобаєтеся, то пару скасовуємо.
І синхронно Андрій із Кариною вигукнули:
– Ні!
Андрій вийшов із-за столу, підійшов до красуні й поцілував їй долоню. Карина теж вийшла із-за столу й нагородила його неймовірною усмішкою.
– Вітаю вас! Ви наша перша пара! – оголосила результат ведуча. – Можете пройти в сусідню кімнату, вам вручать подарунки.
– Наступна пара! – загадково вимовила Катруся. – Пов’язки знімають, – вона зробила паузу, – Оксана й Олег!
Оксана, не поспішаючи, обережно розв’язала пов’язку, щоб не пошкодити зачіски, звикла до світла і подивилася на Олега. Молодий хлопець, який за віком, найімовірніше, міг би бути її сином, дивився на жінку з обожнюванням і ніжністю.
– Та ні, дякую! – розчаровано відповіла Оксана.
– Скасовуємо пару? – поцікавилася Катруся.
– Ні, – відповів Олег, підійшов до жіночки впритул і сказав: – Оксано, дай нам шанс. Ми ж обрали наосліп одне одного. Ти, коли щойно почала говорити, зачарувала мене своїм голосом. А потім виявилося, що ти неймовірна красуня!
Оксана мовчки хитала головою як знак непогодження.
– Катерино, дайте нам шанс, – звернувся він до ведучої шоу.
– Ваш шанс, Олеже, я впевнена, залежить від вас, а не від мене, – відповіла дівчина учасникові шоу. – Можете пройти в сусідню кімнату, щоб отримати подарунки, а далі все залежить тільки від вас.
Катруся повернулася до столу, де двоє все ще сиділи із зав’язаними очима.
– Ну що, мої дорогі Світлано й Антоне, знімайте пов’язки. На жаль, ваша пара не склалася, але наша команда дуже вдячна вам за участь. Ви всі великі молодчинки і попрацювали на результат.
– Що в нас із переглядами, Тоню, – звернулася Катруся до своєї асистентки.
– Та вже два мільйони! Нам вдалося! – замахала руками Тоня.
– Дякую усім! Реалітішоу закінчилося! Пишіть у коментарях відгуки і ставте вподобайки. Ваша Катруся. Камера стоп!
Менеджерка івентів підійшла до оператора і прошепотіла:
– Сашку, я розумію, що закінчився прямий ефір, ми зняли свою програму і набрали перегляди, тож переказуємо гроші в сиротинець, але мені цікаво, що там за лаштунками. Зробимо хвилин на десять так званий Backstage? Якщо не буде нічого цікавого, не викладатимемо.
Сашко-оператор зітхнув, перетягнув камеру з підставки на плече і сказав:
– Веди, хіба таким, як ти, відмовляють?
– Яким таким?
– Найкращим!
Backstage.
Оператор оглянув сусідню кімнату, яка була поруч основної кімнати-студії. Щось схоже на маленьке кафе зі столиками та кріслами, барною стійкою та різдвяною ялинкою в куточку. За столиками сиділи дві пари, третя пара – на високих стільцях біля бару.
– Ти вже вибрала країну? – запитав Андрій Карину, яка гортала варіанти пропозицій відпочинку у своєму телефоні. – Ще ні, почекай…
Сашко з важкою камерою на плечах підійшов до другого столика.
– Нє, ну що ти на себе одягаєш? Хіба це гарно? Хіба це сексуально? – повчав Антон-стиліст свою непару. – Нагадай, як тебе звуть?
– Світлана, – відповіла жінка й зашарілася.
– Отож, Світланко, – Антон витягнув з кишені візитку і протягнув жінці, – завтра чекаю тебе о десятій ранку у своїй студії, будемо з тебе робити сексівумен…
Об’єктив камери перемкнувся на барну стійку, і почувся ще один діалог.
– Бізнес у Буковелі – це дуже актуально, Оксаночко! Я тебе запрошую туди на свою лижну станцію. І відпочинемо, і насолодимося… природою.
– У тебе там є бізнес? – наче прокинулася після сплячки жіночка. – А це вже цікаво…
* * *
– Виставляємо і це. В рубрику «За лаштунками», – прошепотіла Катруся Сашкові, дуже круто, – і чмокнула його в щоку.
– Ти мене поцілувала? – оператор подивився закохано на свою колегу, – а я вже думав, що завжди буду у твоїй френдзоні.
– Та то дружній чмок, Сашку! – засміялася дівчина. – Хоча я подумаю над нашим реаліті.
– Та тільки обійдімося без шоу, – запропонував Сашко і поправив на плечі важку камеру.
– То вже як піде, – пошепки відповіла Катруся, а в її очах застрибали бісики.
Дякуємо вам за передплату газети онлайн
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії
Життєві історії
Життєві історії

