ПОСМЕРТНО

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Журлива мелодія тихо розливалася глядацькою залою. Голос ведучої з тремтінням і болісними нотками відлунював десь на рівні сонячного сплетіння й підіймався туди, де народжується сльоза. З усього тексту за нервові клітини зачепилося одне слово – «посмертно». Цього дня батькові Олександра та матері Андрія вручили ордени «За мужність» ІІІ ступеня.

Сашко та Андрій за життя ніколи не перетиналися. А тепер зустрілися. В цій залі. Майже однолітки. Одному тридцять два, другому – тридцять п’ять. Тепер навіки… Молоді, усміхнені, живі. Дивляться з фото, ніби питають: «Хто ці люди? І що вони тут шу­кають?»

Олександр – у шпиталі, ще з пов’язкою на плечі, але з тією ж упертістю в очах, що й у дитинстві. Андрій – на тлі вигорілої техніки, у пилюці, із втомою на обличчі, але з усмішкою – ні...

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!