ВАРТОВІ ЧАСУ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Земля пам’ятає не вибухи – вона пам’ятає тіла. Те, як вони падали, як притискалися до неї щокою, як залишали тепло, навіть коли вже не могли його втримати. Тому духи приходять не за звуком і не за димом. Вони приходять туди, де земля ще не встигла забути.

Земля пам’ятає кроки краще, ніж імена. Вона пам’ятає вагу тіла, вагання, різницю між тими, хто йде, і тими, хто стоїть, бо не має куди йти. Коли повітря над нею стає густішим, коли дерева ніби прислухаються, а вода затримує рух, це означає, що вони знову поруч.

– Тут знову важко, – каже Лісовик і проводить рукою над травою, що росте клаптями, ніби не наважується зайняти простір пов­ністю, яка не згоріла, але втратила колір.

Берегиня стоїть трохи осторонь. Вона дивиться не на землю – на повітря, у якому ще тримається напруга.

– Я бачу, – каже тихо. Її голос не має...

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!