Життєва історія
Віталій Романович нервово ходив кабінетом. Що не крок температура його гніву підвищувалася, загрожуючи перетворити на купку попелу двох беззахисних жінок, які сиділи перед ним на дивані.
– Як можна було так низько впасти?! – у словах чоловіка було стільки зневаги і злості, що донька, якій вони були адресовані, аж зіщулилася, боячись, що вслід за ними полетить ще й міцний ляпас.
– А ти? Ти за чим дивилася? – сіро-зелені очі розлютованого господаря кабінету зупинилися на розгубленій дружині. – Кого ти виховала? Хвойду! Одній дитині ради не дала! Я працював без вихідних, гарував за двох, щоб ти мала змогу дбати про Катрусю, – і ось результат! Дякую!
Остання репліка, супроводжувана театральним поклоном, аж ніяк не вселяла оптимізму винуватицям люті Віталія Романовича.
Обидві мовчали, опустивши очі та голови. Нарешті Любов Олексіївна несміливо подала голос:
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Газета "Життя" онлайнЯкщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter