Сьогодні ж Марійка вже навіть не пам’ятає, коли востаннє їла той хліб. Та хіба лише хліб?

Роман любив своє поле. За ті десять років, що працював на ньому, вивчив кожну його сотку...

Влада – то солодкий дурман! Вона паморочить голову, відриває від реальності...

Юні наречені й справді милували очі. Він – гінкий, русявий красень з виразними чорними, як горобина ніч, очима, вона – синьоока, білолиця...

У погляді, зверненому до зловісного неба, і голосі жінки було стільки невимовного болю...

У тринадцять років з Маєю трапилося ще одне нещастя. Вона поверталася додому зі школи, коли на тротуар вилетіла автівка...