Ярослав любив змагатися з простором. За першої ж нагоди сідлав свого старенького мотоцикла і виїжджав за околиці селища.

– Віра – це вже половина перемоги, – повчав своїх синів, – а нахабство – друге щастя.

Мати вже не запитує, коли Дмитро відвідає їх із батьком.

Це ім’я їй пасувало. Мила зовнішність, тиха мова і лагідний погляд – погляд святої, яка з любов’ю сприймає весь світ навколо себе...

На похороні Федора ніхто не плакав. Мав п’ятьох дітей, із яких присутньою була лише найстарша...

Життя нерідко ставить нас перед вибором, від якого залежить наше майбутнє. Як тут не помилитися?