Юні наречені й справді милували очі. Він – гінкий, русявий красень з виразними чорними, як горобина ніч, очима, вона – синьоока, білолиця...

У погляді, зверненому до зловісного неба, і голосі жінки було стільки невимовного болю...

У тринадцять років з Маєю трапилося ще одне нещастя. Вона поверталася додому зі школи, коли на тротуар вилетіла автівка...

Чи виникало у вас бажання опинитися на безлюдному острові? Якнайдалі від людей і всього того, що з ними пов’язано?

Вероніка любила самотність. Не була відлюдьком, але й не шукала спілкування з людьми.

Ярослав любив змагатися з простором. За першої ж нагоди сідлав свого старенького мотоцикла і виїжджав за околиці селища.