Вероніка любила самотність. Не була відлюдьком, але й не шукала спілкування з людьми.

Ярослав любив змагатися з простором. За першої ж нагоди сідлав свого старенького мотоцикла і виїжджав за околиці селища.

– Віра – це вже половина перемоги, – повчав своїх синів, – а нахабство – друге щастя.

Мати вже не запитує, коли Дмитро відвідає їх із батьком.

Це ім’я їй пасувало. Мила зовнішність, тиха мова і лагідний погляд – погляд святої, яка з любов’ю сприймає весь світ навколо себе...

На похороні Федора ніхто не плакав. Мав п’ятьох дітей, із яких присутньою була лише найстарша...