Люда отримувала від Віктора, який мав чималу зарплатню, щедрі подарунки, а от Лізин Ілля на свою стипендію міг лише пригостити кохану цукерками...

Тоня горнулася до грудей юнака, ховаючи на них розпашіле від сорому та щастя обличчя.

Як ви думаєте, який колір очей має заздрість?

– Я не зможу полюбити цю дитину!
У голосі Віри Миколаївни – метал і непримиренна ворожість. Холод. І… розпач.

З поразкою важко змиритися. Не має значення, у чому ти її отримуєш.

Вероніка впевнена: щастя – це змога щодня, щомиті бачити над собою безмірне, глибоке небо й відчувати під ногами тепло своєї рідної землі