Життєва історія

– Бо треба було таки йти за Андрія! – коментувала мама кожен рух Марини. – Але ж ти не хотіла мене слухати.

Марина задивилася на кофтинку, аби лиш не нагадати матері, що саме вона у Вадимові вбачала гідного супутника для доньки, та вирішила промовчати. Що тепер змінять ці слова?

– А це тобі навіщо тепер? – мама взяла з рук Марини футболку з написом «Люблю свого чоловіка».

– Вікна митиму, – нервово пхнула у валізу та у відповідь.

…Коли автобус, зробивши коло, поїхав у зворотному напрямку, жінки швиденько звернули на знайому стежку. Мама нервово озиралася: не хотіла зустріти когось знайомого. Ні, Марина частенько приїздила до батьків, але чомусь здавалося, що все село вже ознайомлене з їхніми сімейними перипетіями. А якщо побачать її з цією здоровенною валізою та з кількома пакетами, то й ті, що не чули пліток, здогадаються. На щастя, спекотн...