Юстину зреклася родина. Тож повернулася не в хату, а у стару невеличку будівлю – хлів.

І чого він, кандидат наук, зразковий сім’янин, улюблений зять професора Ізотова, весь день діставався в це забите село...

Дитина ні в чому не знала відмови: велосипед – то велосипед, новий мобільний, то хай буде новий мобільний...

– Бо треба було таки йти за Андрія! – коментувала мама кожен рух Марини. – Але ж ти не хотіла мене слухати.

Олена підняла з долу камінь, задумалася: хіба тато зізнається, скільки підніжок і колючок витерпів? І чого чекати беззахисній родині надалі?

Здається, пів світу обійшла, аж доки побачила хатину з колодязем-журавлем...

Героєві цієї розповіді милосердя коштувало, на щастя, не життя, а лише чотирьох років неволі, що також, погодьтеся, недешево. Чи було варте воно того?

Біля дверей хатини на лавочці сиділа молода жіночка, яка мала хворобливий вигляд. На її колінах спало мале дитя...

…Мені виповнилося чотирнадцять, і я вперше їхала до моря. Тішилася неймовірно!

Олесі було не до сну. По-перше, вона чекала, що на зв’язок вийде Юрко...