СТЕЖКИ СТЕФАНІЇ

Здається, пів світу обійшла, аж доки побачила хатину з колодязем-журавлем і заростями розлогих дерев, що сторожею принишкли біля обійстя.

Стежка, що бігла у далеч, де хмари стелилися майже понад самою землею, губилась серед високих заростей цикорію, який горів у полудень кошиками ніжно-синіх квітів. І Меланка поволі ступала острівцем зелені, гублячись у безлюдді, прислухалася, як гомонів довкола світ – щебетом птахів, шелестом трав, настороженим криком-зойком сполоханого її несподіваною появою птаства. Удалині, на розлогому пагорбі в центрі села, здіймалася у височінь стара церква, біліли декілька хатин з рівненькими рядками городини обабіч та темно-синя смужка мілкої річки звивалася-вилискувала на сонці зміїним тілом.

Стефа саме поралася на по­двір’ї – годувала курей, розсипаючи під їхнє нетерпляче сокотання зерно. Побачивши несподівану гостю, приклала долоню до очей (сонце засліпило її) і вочевидь не в...