ПОЛІНА

Дівчина сиділа на підвіконні в гуртожитку. Настрій був кепський. Нікого не хотіла бачити й нічого не хотіла чути. Із вишу вже давно б відрахували, та ж батько завжди вчасно сплачував за навчання, а ще робив щедрі внески. Батько…

Поліна заплющила очі, задумалась. Так уже хотілося, як у дитинстві, прибігти до тата, кинутись у його обійми, щоб батько міцно пригорнув, поцілував, запитав, як справи, а потім щось цікаве розповів, порадив. А як чудово вони разом проводили час, а ще тато з дідусем брали її із собою на риболовлю. Та ніби й нещодавно все було, а здається, що це з нею було в минулому житті. Чи взагалі не з нею. Та вона сама у всьому винувата.

Мама Поліни померла, коли дівчинка ще й до школи не ходила. Той скорботний день вона пам’ятала погано: похмурі, почорнілі з горя батько з дідусем, незнайомі люди в будинку, багато квітів. От тільки мами не було поруч. Увесь день разом із малою Поліною була тітка Ольга. Вона не в...