4.5.0. УСЕ СПОКІЙНО

У вікна кімнати зазирав круглий, як монета, місяць, намагаючись розгледіти, що там відбувається. Здається, навіть вітерець приліг відпочити, бо кому ж не кортить виспатися перед новим днем? Та Олесі було не до сну. По-перше, вона чекала, що на зв’язок вийде Юрко – була між ними домовленість: якщо впродовж дня він не дав про себе знати, тоді вже чекати треба пізньої години, аби хоча б у нічній тиші почути його голос. Хоча останнім часом усі їхні домовленості не діяли. Там, у тій м’ясорубці біля Бахмута, про які домовленості можна говорити?

Якщо Юрко з побратимами день протрималися, то ніхто ж не гарантує спокійної нічки. Серце тривожно стискалося, Олеся вже вкотре крапала заспокійливе, крадькома поглядаючи на телефон. Надія розквітала в її серці ніжним проліском, не дозволяючи остаточно впасти у зневіру. Та сон уже міцно брав у свої обійми. Давалися взнаки недоспані ночі, тривожні р...