...Вони познайомилися в потягу, і на перший погляд, романтичного було замало.

Родина в них жіноча: мама розлучилася з татом, бо той заглядав у чарку...

– Зустріч наша пізня – як прив’яла пісня, пригадався наспів, та забув слова...

А все починалося так добре, ніби сама доля віщувала щасливе подружнє життя.

Лише там, на чужині, я зрозуміла, що нам своє, рідне спочатку потрібно пізнати...

Хоч би дожити до того благодатного часу, коли під моїми вікнами розкриє свої ніжні пелюстки бузок...