Жіночі історії

Широке поле розляглося аж до тополь. Невелика хатина ледь проглядалася поміж густих тополь, що були ніби огорожею. У хатині жила невелика сім’я. Господарем Мартин був неабияким, тож не бідували. Доньок Михайлину і Юстину так і прозвали – Мартинові. Жили в мирі та злагоді, але сталося лихо – розпочалася війна.

Треба сказати, що дівчата були напрочуд розумні. Михайлина вивчилася, тож працювала в тодішній артілі. І не просто робітницею, а проводила певні розрахунки. А от Юстині не судилося нікуди піти вчитися. Дівчину вороги намагалися забрати і вивезти на примусові роботи. Недовго переховувалася. Раптом один із поліцаїв згадав, що дівчина добре знає німецьку мову. Тож по неї не забарилися. Після довгих вагань, а вибирати, власне, й не було чого, дівчина вибрала життя.

Почала служити перекладачем. Як кажуть, зрадила, ціною життя....