ВОГНИК ЩАСТЯ В СЕРЦІ…

Із наближенням Різдва навіть зимове повітря було особливе: просочене вибуховим ароматом помаранчів, кориці, ванілі та засніжених ялин, воно неабияк бадьорило й наснажувало вірою в життя. Бо навіть у темряві війни, болю і важких утрат хотілося знайти маленький промінчик світла. Той, що зміг би запалати в серці вогником щастя.

Діна впоралась із прибиранням і вмостилась біля вікна, тримаючи в руках велике горня гарячого запашного какао. Звісно, якби мама дозволила, то вона б собі кави зварила. Але ж навіть просити не варто. Одразу очі закотить і чмихне, мовляв, яка може бути кава у тринадцять років!

Дівчинка зітхнула. Смачно відсьорбнула і провела поглядом велетенську розкучману сніжинку з того боку шибки. Вона поважно пропливла і вмостилась на пухнастій маківці стрункої ялини. За нею – ще одна. І ще… І посипалось! Так щедро, неначе хтось розірвав у небі велетенську подушку і з неї посипалось пір’я.

–...