НЕ ЛОРЕЛЕЙ…

– Усі ви, жінки, продажні й лукаві!

Артем рішуче піднімає руку у відповідь на мою несміливу спробу опротестувати його вердикт. Чому «несміливу»? Бо розумію, що сперечатися з людиною, яка вже випила не один келих міцного напою з нагоди «поховання» свого кохання, – то даремні зусилля. Вже не першу годину я слухаю його скарги на ту частину людства, яку одні чоловіки вважають слабкою, інші – прекрасною, а от йому, Артемові, не пощастило: він зіткнувся з однією із найгірших її ознак – «продажністю і підступністю». Мені важко стриматися від того, аби не висунути таке звинувачення і чоловікам, і я вже мала намір вступити в дебати, як раптом щось свідоме прозирнуло в його погляді на мене, і Артем великодушно уточнює:

– Звісно, ти – рідкісний виняток!

У моїй душі не встигло визріти почуття вдячності та свята, бо за тією високою...