Життєві історії

Мій вуйко Микола у Другу світову воював на боці радянської армії. Не з патріотизму, а за загальною мобілізацією. Воював справно, як звик і все робити у своєму житті. Зі своєю дивізією дійшов до Берліна і повернувся з війни без ноги. «Віддав ногу Сталіну», – з притаманним йому сарказмом любив говорити вуйко.

Ампутацію мав високу, за коліно. А протез… Які протези були в той час?.. То не сучасні штучні біологічні протезовані кінцівки, якими залюбки керує людський мозок. Протез вуйка був примітивним, грубим, важким металевим стержнем, який закінчувався банальним кінським копитом. Навіть прив’язувати той витвір тодішньої медицини не було до чого, бо культю залишили коротку, тож довелось вуйкові кріпити свою штучну ногу широкими ременями аж до плечей. Грубі, з бичачої шкіри паски натирали вуйкові плечі до крові. І Микола, крутячись на ліжку від болю, важко стогнав до самого ранку.

Його малолітній синок Гр...