МАТЕРИНСЬКИЙ ГРІХ

– Це весілля відбудеться лише через мій труп, – категорично сказала Людмила своїй вісімнадцятирічній доньці.

 І все не тому, що жінці був не до вподоби чорнявий юнак, за якого донька вирішила вийти заміж. Андрій мав престижну роботу, житло, а з Наталки він узагалі пилинки здмухував. Але мати була невблаганна: цього весілля не буде…

Наталя, зачинившись у своїй кімнаті, ридала від розпачу. Та все-таки не посміла ослухатися матері. Весілля не відбулося…

Людмила виховувала доньку сама. З Наталчиним батьком вона зустрічалася декілька років під час навчання в медінституті. Та коли закінчила виш, їхні шляхи розійшлися, а на згадку про шалене кохання у Людмили залишилась донька – сенс усього подальшого життя жінки. Звичайно, траплялися в її житті чоловіки, та ні з одним Людмила так і не наважилася пов’язати свою долю. Так і жили вони вдвох із Наталкою, спокійно і щасливо. Доки донька...