ГРОЗА

Ліс нахиляє голову так низько, що чутно, як він торкається вершечками ялин, сосен та смерек сплутаної трави. Хмари, ніби велике темне тісто, погрозливо висять над землею, навколо застигла тривожна тиша, навіть жаби припинили кумкати у ставку. Спекотне літо інколи має кепський настрій, як-от сьогодні, тож Марії доводиться поспіхом повертатися додому. В козубі – трохи суниць та лісового різнотрав’я, яке приємно лоскоче ніздрі солодким ароматом.

Дівча кидає погляд на поросле лісом верхів’я, за яким щойно махнув зеленим хвостом потяг. Земля ще довго зберігає звуки його марафонського бігу безкінечною колією, застиглі погляди людей у квадратах вікон. Марія біжить так швидко, як тільки можуть її розцяцьковані сандалі, земля тікає в неї з-під ніг, сполохано ховаються в заростях трави лискучі ящірки. Тремтить на вітрі кущ вовчих ягід, споглядаючи на світ отруйним поглядом, тривожно шелестить на вітрі розлоге листя папороті. Ще т...