– Не бійся, зіронько, кохати! Я ж люб­лю тебе від самого створення світу! – випалив несподівано для самого себе парубок

Світлана поспішала на святкову лінійку з нагоди останнього дзвоника...

Свекрушенька відхід сина сприйняла, мабуть, за образу: що то люди скажуть про неї?

Прийшла новоспечена невісточка жити до свекрухи у не таку вже й просту хату на чотири кімнати...

Ольга Прокопівна давно вже звикла до крові та людських страждань.

Сама вдова дітей піднімає. Родичів на світі вже немає. А брат Кузьма вісток про себе так і не подає. Де його життя минає?