ВІНОК ДОЛІ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

(Продовження)

* * *

Лілія Олексіївна, безперечно, була на боці Ігорівни, адже та потребувала підтримки більш досвідченої жінки. Олексіївна поважала довіру й ніколи нікому не обмовилась про сімейні таємниці Алли, а їх назбиралося вже немало. Приятельки добре розуміли одна одну.

Траплялись і в Аллиної свекрухи витівки, які часом доходили до абсурду.

– Дмитрівна вимагає від мене зарплатню, бо, мовляв, ми з Жорою молоді й не зуміємо правильно розпорядитися грішми, особ­ливо я. Ось цього місяця хоче купити по цілому мішку цукру, борошна, пшона. Свекруха каже, що запас біди не чинить, – підтисла губки ображена Алла.

– Ну знаєш, вона, певно, звикла до такого. Чи, може, в неї такі жарти? – і собі здивувалась Олексіївна.

– Ні, зовсім серйозно. А я хочу костюмчик теплий замов...

Дякуємо!