Олена підняла з долу камінь, задумалася: хіба тато зізнається, скільки підніжок і колючок витерпів? І чого чекати беззахисній родині надалі?

Світанок зачепився за вікно їхнього вагончика – тихцем, лагідно, як та пір’їнка, яку підхопив і згодом кинув вітер...

Осінь за вікном поліцейського відділку весела, свіжо-золотиста і грайлива, наче доросла людина, якій забракло пустощів у роки дитинства, і тепер вона намагається надолужити втрачене.

Морський пляж французького побережжя наповнюють відпочивальники під парасолями, на лежаках...

Юрієві потрібні були друзі, яких не мав у Парижі, – справжні, такі, які розуміли б його з пів слова, однодумці...

Зоряна змокла під зливою і заблукала на вулицях вечірнього Парижа.  Як дістатися до помешкання, яке винаймає?