Її хоробра маленька дівчинка. Олена так багато бачила у власній дитині від себе.

Мені знову сім років. Прокидаюся від сільської тиші, помережаної гепанням і скрежетом за вікном.

Згадалась їй власна самотність тут, в оточенні життя, метушні та чужого щастя.

Що, якби жінки перестали готуватися до свят? Перестали планувати закупи й меню?

Мить вони стояли мовчки. Дивились одне на одного, не змигнувши оком. Лише Амур скавулів...

А чи знаєте ви, де можна побачити найбільше любові, прийняття, найяскравішу осінню мозаїку в місті?