Рівно дванадцять років тому Настя вперше зустріла Ореста. Тоді теж було спекотно...

Федір Михайлович хвацько застрибнув на східці потяга, немов йому не 55 років, а принаймні тридцять...

Анабель зачинила за собою двері й нарешті полегшено зітхнула. Здається, цього разу поталанило...

Дідьо любив дивитися на зорі. Щовечора, як поробить усе, сяде на ґанку і споглядає.

Дем'ян лоскотав її скроню гарячим диханням. Почувалась, мов у тісних обіймах…

Кіт метався та час від часу відчайдушно нявкав. Жалібне нявкання губилося десь під високою стелею спортивного залу звичайнісінького львівського ліцею.