ЛЮБОВ ДО НІЧНОГО НЕБА

Дідьо любив дивитися на зорі. Щовечора, як поробить усе, сяде на ґанку і споглядає. 

Я зовсім не впевнена в тому, що він знав, як вони називаються і що складаються в якісь там сузір’я. Його освіта не сягала глибини астрономічних знань, мав він чотири класи в школі та досвід роботи столяра, який перейняв у свого вуйка.

Звідкіля в чоловіка взялася та любов до нічного неба, я можу лиш здогадуватися або спитати бабки. Та якби й поцікавилася тим у неї, то почула б звичне: «Що я знаю, внучко?». Бабка ніколи нічого не знала. У їхній родині все знав дідьо. Бабка чи то не хотіла нічого знати, чи то не бажала брати на себе будь-яку відповідальність. Тому все знав дідьо, та рідко чим ділився. Він був небагатослівний і скупий на емоції. Не пам’ятаю, щоб дідьо пригортав до себе нас, малих, чи то казав про свою любов. Мабуть, так у них було заведено – зайвого не...