З поштової скриньки

Стрілки годинника показали п’яту вечора. Нарешті! Настя видихнула, вимкнула робочий комп’ютер і вийшла з кабінету. Сьогодні вона й на хвилину не затримається на роботі, хай би навіть керівниця прикувала її кайданками до крісла. Має на те вагомі причини. До всього ж Насті ще сьогодні весільний букет забирати з квіткової крамниці. Пів години тому зателефонували, що вже готовий і чекає на свою замовницю.

У її горлі зібрався давкий клубок гіркоти. Настя зглитнула. Швидко спустилася сходами в хол. Вийшла на вулицю. Гаряче повітря занурило її в густий кисіль літньої задухи та смоляних випарів розпеченого за день асфальту. Хоч був уже вечір, проте спека навіть не думала відступати.

Врятував Настю кондиціонер в автівці. Жінка зупинилась біля квіткової крамниці, трохи посиділа, не маючи сили відірвати руки від керма. Важко все це… Словами не передати, наскільки…

Крамниця загорнула молоду жінку квітковими пахощ...