Історія з життя

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЯ"

Смеркалося… Ганна вийшла на подвір’я. Так тихо, як ніколи. Не чути криків запізнілих пастухів, голосів сусідів. Раптом почула шум двигуна Петрової машини і пішла відчиняти ворота. Повільно заїхав, зупинив авто біля вхідних дверей будинку. Вийшов, насторожено озираючись.

– Відчини двері, тільки швидко, – промовив пошепки.

– Що сталося, Петре?

Поліз знову в машину, довго там вовтузився, потім виніс на руках хлопчика, ще раз озирнувся навсібіч і, пригнувшись, поніс його до хати.

У Ганни затремтіли ноги. Зачинила двері на замок.

– Чия це дитина, Петре? Що сталося?

– Постели ліжко в коморі. І щоб ніхто нічого…

Ганна підійшла до дивана, на якому лежав хлопчик. Бліде обличчя, високе чоло, біляве волосся…

– Дитинко, – Ганна покликала тихо. Хлопчик розплющив очі, подивився на неї.

– Я сказав: постели в коморі! &ndas...

Дякуємо!