ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»
Жіночі історії
Закінчується липень.
Природа завмерла в очікуванні дива.
Тихий дощик опустив тонкі срібні ніжки. Вони теплі та ласкаві, від яких буяє і радіє все зело. Та й серце моє втіху має!
Невеликий дощик сіє крізь дрібне ситечко. Розмитий сонячний диск пла-виться в біло-сіруватій каламуті полуденної чаші: небо супиться від самого ранечку.
Дерева ані шелесть! Довкола тиша і спокій, бо засмаглий за куце літечко вітер-гульвіса притих, зачаївшись десь у хащах плакучих верб коло ставу. Не спекотно. Гарно…
Ледь дощить, та дарма, бо мені спало на гадку: хочу ожини! Отож виходжу в садок і рву чорні, немов полаковані, велетенські ягоди сорту «Гай». Вони здаються мені шапочками казкових гномиків. Хм!
Липневий лагідний дощик, дивовижні ягідки. Я поринаю спогадами в далеке дитинство, яке й досі люблю. Думкою лечу в далекі 60-ті…
Ми, дітлахи з кутка, любили...
Читайте усі приховані історії за 1 грн.
Життєві історії на Storriss
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
34
Так пече, наче в душу хлюпнули гарячої олії. Боляче від кожного поруху, думок..
1534
Спочатку затріпотіли довгі вії. Піднялись і опустилися важкі повіки..
1198
Кіт метався та час від часу відчайдушно нявкав. Жалібне нявкання губилося десь під високою стелею спортивного залу звичайнісінького львівського ліцею.
1360