ВИШИВАЛА ДОЛЮ МАТИ

Вишивала мати візерунок. Святий, барвистий. Натхненно створювала на щастя, на долю. Поєднання пісні й любові. Вишивала долю мати яскравими візерунками-квітками з легкістю, з неабиякою материнською турботою. Де тільки брала ті візерунки? 

Із сонцем йшла зустрічати чисту і ще не зрозумілу долю дитини. Йшла в поле. Шовковисті трави дитинно зустрічали матір. Широкий лан зустрічав її благання. Вишивала долю мати колосками жита і пшениці під чистим блакитним небом для найріднішої дитини. Мережила жовтаво-блакитним візерунком. Ніжно-ніжно, як уміло її любляче серце. Вишивала барвінком хрещатим, щоб життєва дорога легкою була. Просила щастя-долі дитині. Так хотіла бути почутою. Вишивала долю мати під пташине щебетання біля колиски на вербових вітах. Колихала і співала, долю благословляла…

А як купала мати… У травах чебрецю і м’яти, у чорнобривцях і в липовім цвіті. У&nbs...