ВІНОК ДОЛІ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

Земля дрімає під сніговими шатами. Провінційне містечко мирно спочиває, прикрите вечірньою вуаллю, хоча ще й не така пізня година – лише сьома.

Синюваті сутінки плавно перетікають у жовто­оку нічку. Вона вбирається у чорну шовкову мантію судді, сповиваючи садиби приватного сектора маревом пітьми, а голі берести з вербами, що біжать до луків, перетворює на мовчазних велетнів – примар. Однак попелястий морок, що заліг повсюди, негустий, бо свіжі сніги довкола не дають темряві запанувати, вони світяться притлумленим сяйвом.

Небо чисте, без хмар та зірок, скидається на домоткану скатертину, полотно якої подекуди заплямоване узорами густої синьки, бо та розлилася із гранчастого слоїка, що його перекинула не­обачна молода праля. От іще незграба!..

Морозець міцнішає.

Тиша та спокій у природі. Ніде ані шелесне, ані хрусне...

Аж гульк! Нара...

Дякуємо!