Історія з життя
Вчепившись за рукав пошарпаної сорочки, Максимко намагався відтягнути батька від дерева. Грицько тільки-но замахнувся сокирою, як малий підбіг до нього і зі сльозами на очах закричав:
– Тату, не рубай верби!!! Там – пташенята, вони загинуть!
– Що ти хочеш, щоб я пташенят з верби знімав? – відштовхнув сина сердитий батько. – І ти туди ж зі своєю шляхетністю, весь у матір. А у світі не тільки благородні люди існують, світ жорстокий, сину, жорстокий! – і далі бубонів Грицько.
– То навіщо бути як усі? – уже плачучи, запитав син. – Невже не можна бути добрішим?
– Добрішим? А навіщо бути добрішим? Щоб так ото, як вона?..
Грицько не закінчив фрази. Сльози самі полилися з його очей. Він притягнув Максимка за руку до себе, і вони всілися на старому пні від нещодавно зрубаної сухої тополі.
Читайте усі приховані історії за 1 грн.
Життєві історії на StorrissЯкщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter