СВАТАННЯ

У вітальні Човганів запала мовчанка. Ні, слава Богу, нічого лихого, а навпаки – радісна новина: Човган-син, що перепарубкував за місцевими мірками років на п’ять-шість, повідомив Човгана-батька і пишнотілу мачуху про свій намір одружитися. Звичайно, цього сподівалися з огляду на нічні телефонні розмови хлопця, коли повертався на вихідні з комерційного інституту, який закінчував. Підслухавши під дверима, мачуха дійшла висновку, що «сонечку», «зіронько» і «ягідко» – то вже близько до весілля, і поспішила нащебетати чоловікові... Той тільки знизав плечима, хоча інформацію намотав на вус, щоправда, згодом забув.

Мовчанка після слів «Ну, треба, тату і мамо… щось із тим весіллям робити» нагадувала телепередачу «Що? Де? Коли?». Принаймні Човган-старший перед тим, як озвучити свою відповідь, перебрав в уяві свиней, биків і д...