СМЕРТЬ БОГА

У дитинстві Яринка вважала, що Бог – то її дід. Звісно, Ярина тоді була малою. Було Яринці, мабуть, років п’ять. Подарували дівчинці дитячу Біблію, а там, де оповідка про створення світу, був намальований Бог. Господь сидів на білій хмарі і, розкинувши руки, наче крила, зосереджено творив маленьку блакитну планету. Всевишній на картинці здавався чи то сердитим, чи зосередженим, мав білу бороду, вуса, ще й кошлаті брови. Дід хоч бороди не мав, та мав гарну чуприну і точнісінько такі, як на картинці, брови, а ще завжди усміхався. Принаймні Яринці – завжди. 

Дід працював залізничником. Яринка малою не знала, як то – залізничник, знала, що дід працює там, де нескінченна колія зникає в лісі, де мчать потяги. Робоча спецівка діда пахла дивно, гост­ро, а в кишені завжди було декілька карамельок для Яринки. Найбільше вона любила «Ракові шийки», тверді, наче камінь, а якщо розкусиш, усередині смачна нач...