ЩОБ НЕ ОПАВ ЗАРАНО ЦВІТ…

Квітневе небо огортало теплінню землю і людей, які поралися на ній.

– Мабуть, бути ранній весні. Лише вчора березень закінчився, а тюльпани вже готові цвіт викинути, – поділилася спостереженням із сусідкою Віра Андріївна.

– Що там тюльпани… Ви подивіться на дерева: не тільки абрикоси, навіть яблуні за тиждень квітуватимуть, а це вкрай небажано, бо ще будуть морози, від яких зав’язь замерзне, і залишимося ми з вами без фруктів.

Ох, ці нищівні заморозки… Віра Андріївна враз згадала, як багато років тому, вийшовши вранці на подвір’я, побачила дивно прекрасну і водночас жахливу картину: скутий весняним морозом абрикосовий цвіт був подібний до коштовного кришталевого намиста, яке недбало розсипала природа­художниця на гілках дерева. Перша думка «Як гарно!» швидко поступилася місцем жалю: опадуть квіти, і не куш­тувати на...